Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Франтовської Т.І.,

суддів: Суржка А.В., Лагнюка М.М.,

при секретарі Бражнику М.В.,

за участю прокурора Кулаківського К.О.,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013240090000425, за обвинуваченням

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, вірменина, такого, що не має судимості,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, на ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 25 квітня 2016 року щодо ОСОБА_1,

Вироком Білогірського районного суду Хмельницької області від 12 червня 2014 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді 3 років 4 місяців позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 року 6 місяців іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КПК України.

На підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2014 році" ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 4 серпня 2014 року вирок Білогірського районного суду Хмельницької області від 12 червня 2014 року щодо ОСОБА_1 скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції.

Вироком Білогірського районного суду Хмельницької області від 27 лютого 2015 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Протягом іспитового строку на ОСОБА_1 покладено обов'язок, передбачений ч. 1 ст. 76 КК України, а саме попросити публічного вибачення у потерпілого.

На підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2014 році", засудженого ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання.

Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 80 000 гривень.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 25 квітня 2016 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 в частині призначення покарання та звільнення від його відбування змінено. ОСОБА_1 призначено покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 3 років 4 місяців позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ч. 1 ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку 2 роки.

Згідно вимог ч. 1 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_1 обов'язок, публічного вибачення у потерпілого.

На підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію в 2014 році" від 8 квітня 2014 року ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання.

Цей же вирок в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_3 до ОСОБА_1 скасовано, а цивільний позов залишено без розгляду. В решті вирок суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо засудженого в зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, істотним порушенням кримінального процесуального закону. Крім того, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неповноту судового розгляду. Вказує, що вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України не доведена, та зазначає, що суд при винесенні рішення в порушення вимог процесуального закону взяв до уваги одні докази і відкинув інші не мотивуючи своє рішення. Крім того захисник вказує, що суд безпідставно не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5

На касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 від адвоката Дацишина М.В., який діє в інтересах потерпілого ОСОБА_3, до суду надійшли письмові заперечення.

Згідно вироку суду, ОСОБА_1 визнано винуватим та засудженого за те, що він 30 листопада 2013 року близько 01 години, керуючи автомобілем ВАЗ 211540 та рухаючись по вул. Миру смт Білогір'я Хмельницької області в напрямку с. Гулівці Білогірського району Хмельницької області, в порушення вимог п. п. 1.5, 2.3, 10.1, 11.3, 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_3, у результаті чого потерпілий отримав середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

Заслухавши доповідь суді, думку прокурора Кулаківського К.О., який не підтримав касаційну скаргу та просив залишити її без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, порушує питання про перегляд судових рішень щодо останнього у касаційному порядку в зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та однобічністю судового розгляду. Проте, зазначені обставини були предметом розгляду судів першої і апеляційної інстанцій і їм була дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 438 КПК України вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. При розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

Вина засудженого ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України підтверджується зібраними у встановленому законом порядку доказами, були досліджені судом, вони на думку колегії суддів узгоджуються між собою та є такими, які суд дослідив у відповідності до вимог процесуального закону.

Вказані обставини органами досудового слідства і судом були встановлені з належною повнотою.

Зазначені у касаційній скарзі захисника доводи про те, що висновки в цій частині не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, є необґрунтованими, оскільки суд, у відповідності до вимог процесуального закону, дав оцінку доказамґрунтуючись на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, навівши у вироку мотиви прийнятого рішення.

Твердження захисника про відсутність у діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, є необґрунтованими та суперечать наявним у кримінальному провадженні доказам, які були досліджені судом.

Перевіркою матеріалів справи касаційним судом встановлено, що судом першої інстанції вимоги кримінального процесуального закону повністю дотримані, судове засідання проведено повно та всебічно досліджені всі докази по справі, яким суд дав належну оцінку.

Доводи касаційної скарги захисника, які є аналогічні доводам його апеляційної скарги, про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, не доведена, були перевірені судом апеляційної інстанцій та визнані непереконливими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами, які суд навів у своєму рішенні, належним чином його мотивуючи.

Даних, які б свідчили, що у справі неправильно застосовано кримінальний закон, не виявлено.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Покарання ОСОБА_1 призначено з дотриманням загальних засад, передбачених ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, даних про особу засудженого, його відношення до вчиненого, наслідків вчиненого та інших обставин, і є справедливим.

Ухвала апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону, які були б підставою для скасування судових рішень щодо ОСОБА_1, колегією суддів не встановлено, а тому підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Разом з тим, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки вирок Білогірського районного суду Хмельницької області від 12 червня 2014 року щодо ОСОБА_1 було скасовано в зв'язку з процесуальними порушеннями, а зазначеним вироком засудженому було призначено 1 рік 6 місяців іспитового строку, хоча при новому розгляді справи іспитовий строк було безпідставно збільшено до 2 років, судові рішення щодо ОСОБА_1 в порядку ст. 404 КПК України підлягають зміні.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_2, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, залишити без задоволення.

Вирок Білогірського районного суду Хмельницької області від 27 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 25 квітня 2016 року щодо ОСОБА_1, в порядку ст. 404 КПК України, а саме в частині встановлення іспитового строку, змінити.

На підставі ч.1 ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від призначеного покарання за вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, з випробуванням, із встановленням іспитового строку 1 рік 6 місяців.

Згідно вимог ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язок, публічного вибачення у потерпілого.

На підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію в 2014 році" від 8 квітня 2014 року ОСОБА_1 звільнити від відбування призначеного покарання.

В решті судові рішення щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.