5-4266к07 Про ВЧИНЕННЯ УМИСНОГО ВБИВСТВА ЗА ПОПЕРЕДНЬОЮ ЗМОВОЮ ГРУПОЮ ОСIБ - Текст документа

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 8 листопада 2007 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на вирок апеляційного суду Донецької області від 31 травня 2007 року, яким

IНФОРМАЦIЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця м. Сніжне Донецької області, раніше неодноразово судимого, востаннє: 17 листопада 2006 року за ч.2 ст. 15, п.13 ч.2 ст. 115 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 71 КК України (2341-14) на дванадцять років позбавлення волі,

засуджено за п.12 ч.2 ст. 115 КК України (2341-14) на чотирнадцять років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК ОСОБА_1 визначено остаточне покарання - чотирнадцять років позбавлення волі;

IНФОРМАЦIЯ_2, громадянку України, уродженку с. Великовічне Білоріченського району Краснодарського краю Російської Федерації, мешканку м. Сніжне Донецької області, раніше судиму за ч. 3 ст. 185 КК України (2341-14) на три роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України (2341-14) звільнену від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік,

засуджено за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) на десять років позбавлення волі, а на підставі ст. 71 КК України (2341-14) - на одинадцять років позбавлення волі.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у вчиненні такого злочину.

29 листопада 2004 року ввечері ОСОБА_1, знаходячись за місцем свого мешкання, в квартирі АДРЕСА_1, разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_2 і знайомим ОСОБА_5 вживали спиртні напої. Приблизно о 22-й годині між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на грунті ревнощів виникла сварка, яка переросла в бійку, під час якої у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник намір на вчинення вбивства ОСОБА_5

Реалізуючи цей злочинний намір, ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з ОСОБА_2, умисно завдав по голові ОСОБА_5 декілька ударів дерев'яним табуретом, а потім - молотком. ОСОБА_2, діючи узгоджено з ОСОБА_1, взяла у ванній кімнаті білизняну мотузку і, обмотавши її навколо шиї ОСОБА_5, почала здавлювати шию потерпілого до тих пір, поки він не перестав подавати ознаки життя.

Після вчинення вбивства ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за допомогою металевої ножівки та ножа кустарного виробництва, розчленили труп ОСОБА_5, винесли з квартири частини тіла потерпілого і сховали їх в різних місцях лісосмуг селища шахти № 32 м. Сніжне, а голову викинули у ставок, розташований у тому ж селищі.

У своїй касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 зазначає, що призначене йому покарання є надмірно суворим і просить його пом'якшити.

Засуджена ОСОБА_2 у своїй касаційній скарзі посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування кримінального закону, вказує, що злочину за який її засуджено, вона не вчиняла, а лише приховала злочин, вчинений ОСОБА_1 Просить вирок апеляційного суду щодо неї змінити, кваліфікувати її дії за законом, що передбачає відповідальність за приховування злочину, та призначити покарання в межах санкції цього закону.

У касаційній скарзі захисника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 йдеться про непричетність його підзахисної до вчинення інкримінованого їй злочину. Захисник просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_2 змінити - перекваліфікувати її дії з п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) на ч. 1 ст. 396 КК України (2341-14) та призначити їй покарання в межах санкції цієї статті.

Iнший захисник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 у своїй касаційній скарзі порушує питання про скасування вироку щодо її підзахисної та закриття справи, вважаючи, що в матеріалах справи відсутні докази винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який вона засуджена.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування прокурора, який просив залишити касаційні скарги без задоволення, а вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у скаргах доводи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обгрунтованим.

Так, ОСОБА_1 під час досудового слідства і в судовому засіданні стверджував, що вони разом із ОСОБА_2 під час сварки убили ОСОБА_5, при цьому ОСОБА_2 білизняною мотузкою здавлювала шию потерпілого до тих пір, поки він не перестав дихати.

Допитана як підозрювана ОСОБА_2 зазначала, що коли ОСОБА_5 після завданих йому ОСОБА_1 ударів лежав на підлозі і хрипів, вона взяла у ванній мотузку і здавила нею шию потерпілого. Після того, як ОСОБА_5 перестав подавати ознаки життя, ОСОБА_1 розчленив його труп, останки якого потім заховали в лісопосадці, а голову викинули у ставок (т.1. а.с. 184-190).

Під час відтворення обстановки і обставин події ОСОБА_2 підтвердила ці показання та на місці вчинення злочину продемонструвала, як вони з ОСОБА_1 позбавили ОСОБА_5 життя та куди заховали частини розчленованого трупа (т.1 а.с. 210-215).

За даними протоколу огляду місця події від 17 грудня 2004 року, у лісопосадці, розташованій в селищі шахти № 32 м. Сніжне, виявлено останки розчленованого трупа невстановленої особи. При огляді місця події виявлено та вилучено мотузку з волокнистого матеріалу, алюмінієву проволоку в чорній ізоляційній оболонці, поліетиленовий пакет чорного кольору (т. 1 а.с. 56-58).

Відповідно до протоколу огляду місця події від 18 грудня 2004 року у цій лісопосадці виявлено та вилучено фрагменти костей ніг людини (т. 1 а.с. 72).

Як видно з протоколу впізнання останків трупа людини, виявлені в лісопосадці селища шахти № 32 м. Сніжне останки впізнані потерпілою ОСОБА_7, як такі, що належать її сину ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 72).

При огляді 21 грудня 2004 року квартири АДРЕСА_1, де мешкали ОСОБА_1 та ОСОБА_2, були виявлені та вилучені з плямами бурого кольору махровий рушник, джинсові брюки, сумка, рюкзак, зрізи шпалер із залу, фрагменти шпалер з коридору, а також санчата, фрагмент табурету, два табурети, кухонний ніж-сокирка, слюсарний молоток, ножівка по металу, ножівка по дереву, білизняна мотузка (т. 1 а.с. 83-89).

Відповідно до висновку судово-імунологічної експертизи від 30 грудня 2004 року в бурих плямах виявлених на фрагменті табурету, вилученого з місця події, виявлено кров, яка могла походити від розчленованого трупа ОСОБА_5 (т. 2 а.с. 159-162).

За висновками судово-медичних експертиз на трупі ОСОБА_5 відсутні голова та ступні. З урахуванням виявлених множинних ран голови, рубленого перелому правої скроневої кістки з пошкодженням твердої мозкової оболонки, множинних крововиливів під м'які мозкові оболонки головного мозку, однією з вірогідних причин смерті ОСОБА_5 могла бути відкрита черепно-мозкова травма, ускладнена розвитком набряку головного мозку. Крім того, при дослідженні трупа ОСОБА_5 було виявлено прижиттєвий перелом лівого великого ріжка під'язикової кістки. Враховуючи даний факт, а також обставини спричинення цього перелому, смерть ОСОБА_5 могла настати і від механічної асфіксії в результаті здавлювання органів шиї зашморгом - удавлення.

Можливо після спричинення відкритої черепно-мозкової травми почався розвиток набряку головного мозку, який міг бути безпосередньою причиною смерті. Характер же черепно-мозкової травми свідчить про те, що для повного розвитку набряку головного мозку повинен був пройти проміжок часу. Здавлювання органів шиї зашморгом могло прискорити розвиток набряку головного мозку і бути посилюючим фактором у настанні смерті ОСОБА_5 (т. 2 а.с. 89-94, 114-121,253-254).

Апеляційний суд ретельно перевірив показання засудженої ОСОБА_2 у судовому засіданні про те, що вона не причетна до убивства ОСОБА_5 та дав їм у вироку належну оцінку в сукупності з іншими доказами, що є в справі.

Отже, відповідно до встановлених фактичних обставин апеляційний суд обгрунтовано кваліфікував дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за п.12 ч.2 ст. 115 КК України (2341-14) як умисне вбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Доводи касаційних скарг засудженої ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_2 з п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) на ч. 1 ст. 396 КК України (2341-14) є необгрунтованими, оскільки судом, з урахуванням конкретних обставин справи, було встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1, будучи об'єднаними єдиним умислом, спрямованим на умисне вбивство ОСОБА_5, виконали ті дії, які вважали необхідними для реалізації цього умислу.

У процесі досудового слідства та при розгляді справи в суді були встановлені і досліджені всі обставини справи, допитані всі особи, показання яких мали істотне значення для правильного вирішення справи, проведені необхідні експертизи, встановлена роль кожного із засуджених у вчиненні злочину, належним чином з'ясовані обставини, що характеризують об'єкт і об'єктивну сторону злочину.

Як видно з вироку, апеляційний суд належним чином дослідив усі докази в справі, зазначивши, чому він взяв до уваги одні докази і відкинув інші, а тому доводи касаційних скарг щодо невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, про що йдеться у касаційних скаргах засудженої ОСОБА_2 та її захисників, колегія суддів вважає необгрунтованими.

Покарання засудженим призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України (2341-14) та є необхідним і достатнім для їх виправлення і попередження нових злочинів, а тому підстав для його пом'якшення колегія суддів не вбачає.

Отже, при перевірці справи в касаційному порядку не виявлено будь-яких передбачених ст. 398 КПК України (1001-05) підстав для зміни чи скасування вироку щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а тому касаційні скарги засуджених та захисників задоволенню не підлягають.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, - ухвалила:

касаційні скарги засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Донецької області від 31 травня 2007 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - без зміни.