Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів: Орлянської В.І. та Франтовської Т.І.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Солом'янського районного суду м.Києва від 31 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 1 листопада 2016 року,

вироком Солом'янського районного суду м.Києва від 31 грудня 2015 року

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець м. Ростов-на-Дону Російської Федерації, зареєстрований АДРЕСА_1

такий, що судимості не мав,

засуджений за:

- частиною 1 статті 410 КК України на 4 роки позбавлення волі,

- частиною2 статті 410 КК на 5 років позбавлення волі.

На підставі статті 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 за сукупністю злочинів остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі статті 75 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 3 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини 1 статті 76 цього Кодексу.

Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 1 листопада 2016 року вирок Солом'янського районного суду м.Києва від 31 грудня 2015 рокузалишено без зміни.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що засуджений не погоджується з постановленими у кримінальному провадженні судовими рішеннями, просить їх скасувати та закрити кримінальне провадження.

Відповідно до вимог частин 2 статті 427 КПК України у касаційній скарзі, окрім іншого, наводяться обґрунтування вимог щодо незаконності чи необґрунтованості судових рішень з урахуванням підстав для їх скасування або зміни судом касаційної інстанції, визначених у статті 438 КПК України, а також зазначаються вимоги до суду касаційної інстанції, які б узгоджувалися зі статтею 436 КПК України.

Однак, вказаних вимог кримінального процесуального закону засуджений не дотримався.

Так, зі змісту касаційної скарги вбачається, що засуджений фактично просить надати доказам у кримінальному провадженні іншу оцінку, ніж їм дано судами першої та апеляційної інстанцій, тобто посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що згідно зі статтею 438 КПК України не є предметом перевірки у касаційному порядку.

Також, засуджений, окрім іншого, вказує на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме, вважаючи себе невинуватим у скоєнні кримінального правопорушення, просить закрити кримінальне провадження, однак, засуджений не звернув уваги, що у касаційній скарзі має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судових рішень, які, на його думку, допущені судами першої та апеляційної інстанції при їх постановленні, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.

Окрім вказаного, згідно з частиною 5 статті 427 КПК України до касаційної скарги додаються належним чином оформлені та засвідчені копії судових рішень, які оскаржуються, як це передбачено пунктами 13.6, 13.7 Інструкції з діловодства у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затвердженої наказом № 173 Державної судової адміністрації України від 17 грудня 2013 року (v0173750-13) .

Тобто копія судового рішення, яка складається з кількох аркушів, повинна бути прошнурована нитками на п'ять проколів, підписана відповідальним працівником (особою) суду та суддею, скріплених відбитком гербової печатки суду, а на зворотному боці останнього аркуша - скріплена підписом судді, працівника апарату суду, засвідчена відбитком гербової печатки суду, із зазначенням кількості зшитих аркушів.

Проте, засудженийдолучив до касаційної скарги копію вироку районного суду, яка належним чином не оформлена та не засвідчена.

Таким чином, недодержання засудженимвимог, передбачених статтею 427 КПК України, є підставою для залишення його касаційної скарги без руху.

На підставі викладеного та керуючись частиною 1 статті 429 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Солом'янського районного суду м.Києва від 31 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 1 листопада 2016 року щодо засудженого ОСОБА_1, залишити без руху, надавши йому семиденний строк для усунення недоліків з дня отримання ним ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.