Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Крещенка А. М.,

суддів: Пузиревського Є. Б., Квасневської Н. Д.,

за участю:

секретаря судового засідання Холявчука А. А.,

прокурора Пантєлєєвої А. С.,

виправданого ОСОБА_1,

переглянула в судовому засіданні вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 7 червня 2016 року за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у судовому провадженні в суді апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року, залишеним без зміни апеляційним судом,

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Шостка Сумської області, громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, такого, що не має судимості,

визнано невинуватим та виправдано за ч. 4 ст. 358 КК України за недоведеністю наявності в його діянні складу злочину.

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у використанні завідомо підробленого документу за наступних обставин.

19 червня 2014 року, в денний час, ОСОБА_1, знаходячись у приміщенні Відділу централізованого оформлення паспортних документів № 17 ГУДМС України в м. Києві, що на бульварі Т. Шевченка, 27, з метою отримання закордонного паспорта громадянина України на своє ім'я, надав працівнику відділу усі необхідні документи, після чого в результаті опрацювання персональних даних ОСОБА_1 було встановлено, що останній перебуває на обліку МВС України як особа, яка притягується до кримінальної відповідальності, що унеможливлювало отримання ним закордонного паспорту, про що ОСОБА_1 було повідомлено.

Після чого ОСОБА_1, який перебуває на обліку в МВС Україні, як особа, яка притягується до кримінальної відповідальності, перебуваючи у невстановленому слідством місці та в невстановлений слідством час, від не встановленої слідством особи отримав довідку № 617-23072014/00999 видану на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, про те, що останній на території України станом на 23.07.2014 на обліку не перебуває, для подальшого отримання ним закордонного паспорта громадянина України.

В подальшому, 24 липня 2014 року, приблизно о 14 годині 20 хвилин ОСОБА_1, реалізуючи свій злочинний умисел, перебуваючи у приміщенні відділу централізованого оформлення паспортних документів № 17 ГУДМС України в м. Києві, що на бульварі Т. Шевченка, 27, та з метою отримання закордонного паспорта громадянина України, пред'явив головному спеціалісту відділу централізованого оформлення паспортних документів № 17 ГУДМС України в м. Києві ОСОБА_4 завідомо підроблену довідку № 617-23072014/00999 про те, що станом на 23.07.2014 на території України на обліку МВС він не перебуває, тим самим використав завідомо підроблений документ, що видається установою, яка має право видавати такі документи, і які надають певні суб'єктивні права.

Згідно відповіді Департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення МВС України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, довідка під № 617-23072014/00999 за підписом заступника начальника управління спеціальних перевірок та довідкового обліку ДІАЗ МВС України ОСОБА_5 не видавалась.

У касаційній скарзі прокурор, порушує питання про скасування вироку районного суду та ухвали апеляційного суду у зв'язку з істотним порушенням судами вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор стверджує, що районним судом при наданні оцінки дослідженим доказам не дотримано вимоги статей 85, 86, 94 КПК та безпідставно виправдано ОСОБА_1 Вважає, що суд прийшов до необґрунтованого висновку про недоведеність, що в діях ОСОБА_1 є склад кримінального правопорушення. Зазначає, що судом не було надано оцінки показам свідків ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 Також, безпідставно визнано неналежними доказами покази свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, протокол пред'явлення особи для впізнання від 22.08.2014 р., протокол огляду місця події від 28.07.2014 р., протокол огляду документів, а саме довідок, та висновок експерта. Вважає, що районним судом було грубо та істотно порушено вимоги ч. 3 ст. 374 КПК, а також не надано оцінки усім доказам, які були надані стороною обвинувачення, а лише надано оцінку показанням ОСОБА_1 Стверджує, що судом апеляційної інстанції порушено вимоги ст. 419 КПК. Зазначає, що апеляційний суд не надав належної правової оцінки апеляційним вимогам прокурора.

На касаційну скаргу прокурора надійшли заперечення від ОСОБА_1, у яких він просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора Пантєлєєвої А. С., яка підтримала доводи касаційної скарги та просила її задовольнити, пояснення ОСОБА_1, який не підтримав доводи касаційної скарги прокурора та просив судові рішення щодо нього залишити без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Свій висновок щодо виправдання ОСОБА_1 на підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які були оцінені відповідно до закону та в їх сукупності правильно визнані судом достатніми та взаємозв'язаними для ухвалення виправдувального вироку.

У відповідності до вимог ст. 374 КПК суд навів у вироку підстави для виправдання обвинуваченого та зазначив мотиви, з яких відкинув докази обвинувачення.

Що стосується перегляду вироку суду першої інстанції в апеляційному порядку, то він був здійснений відповідно до вимог статей 404- 407 КПК. Свій висновок щодо правильності виправдання ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 358 КК апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі і вважати його необґрунтованим чи сумнівним підстав немає.

Під час перегляду вироку в порядку апеляційного провадження суд, дотримавшись положень глави 31 КПК (4651-17) , ретельно перевірив усі доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, аналогічні за змістом доводам, викладеним у касаційній скарзі прокурора, й мотивовано відмовив у її задоволенні, навівши аргументи, які ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та підтверджують обґрунтованість висновку суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК, є законною та вмотивованою.

Суд, постановляючи судове рішення щодо ОСОБА_1 за результатами апеляційного перегляду справи, обґрунтовано дійшов висновку, про відсутність будь-яких даних, які б свідчили про наявність у діях останнього складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК.

Посилання у скарзі на порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону при розгляді апеляційної скарги спростовуються дослідженими та зазначеними у судових рішеннях доказами та матеріалами цього кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Із матеріалів провадження слідує, що судом першої інстанції у повному обсязі були досліджені, в тому числі, докази сторони обвинувачення, які у сукупності з іншими доказами були оцінені судом відповідно до положень ст. 94 КПК. Враховуючи положення ч. 3 ст. 404 КПК необхідності повторного дослідження наголошених прокурором у скарзі доказів у суду апеляційної інстанції не було. Крім того, суд апеляційної інстанції у своєму рішенні докази, якими суд першої інстанції обґрунтував виправдання обвинуваченого, по іншому не переоцінював, а погодився з оцінкою, яку їм дав суд першої інстанції.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, на що наголошено прокурором у касаційній скарзі, які були б безумовними підставами для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

З огляду на наведене, касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433- 436 КПК, п. 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року (1402-19) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 07 червня 2016 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.