Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Суржка А.В.,

суддів Орлянської В.І., Лагнюка М.М.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 09 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 01 листопада 2016 року щодо нього,

Вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 09 березня 2016 року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 раніше не судимого, засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у дохід держави, що становить 1700 грн.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 25000 грн., з яких: 20000 грн. відшкодування моральної шкоди, 5000 грн. - витрати по наданню юридичної допомоги.

За обставин встановлених судом та детально наведених у вироку ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 10 травня 2015 року близько 19 год., узявши із собою підлеглих по роботі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, приїхав на автомобілі до помешкання ОСОБА_2, що розташоване по АДРЕСА_2 де між ним та ОСОБА_2 виникла сварка, в ході якої ОСОБА_1 заподіяв останньому чотири удари кулаками рук в область голови, по одному удару ногою в область лівої і правої гомілки, один удар в область потиличної ділянки голови, чим спричинив потерпілому ОСОБА_2, згідно висновку судово-медичної експертизи № 185 від 23.06.2015 року, легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 01 листопада 2016 року вказаний вирок щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про скасування судових рішень і призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Своє прохання обґрунтовує тим, що висновок судів про доведеність винуватості у вчиненні інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України не ґрунтується на досліджених під час судового розгляду доказах. Крім того, вважає, що постановляючи ухвалу апеляційний суд не дотримався вимог статей 404, 419 КПК України, оскільки належним чином не обґрунтував підстав, через які його апеляційну скаргу залишив без задоволення, вичерпних і мотивованих відповідей на всі доводи апеляційної скарги засудженого не дав.

Перевіривши доводи наведені в касаційній скарзі, дослідивши додані до неї копії судових рішень, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на нижчевикладене.

Згідно з вимогами п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Як вбачається зі змісту вироку місцевого суду, твердження засудженого ОСОБА_1 про відсутність доказів його винуватості є безпідставними, оскільки протилежні висновки суду в цій частині ухвалено, у відповідності до вимог ст. 370 КПК України, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 зазначеного Кодексу.

Крім того, суд апеляційної інстанції, переглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого в порядку ст. 404 КПК України, перевіривши ретельно всі доводи апелянта та надавши на всі з них вичерпні відповіді, не знайшов підстав для закриття кримінального провадження, як про це ставив питання в апеляційній скарзі ОСОБА_1

При цьому, викладені у скарзі доводи, судом апеляційної інстанції було проаналізовано шляхом співставлення із наявними у провадженні доказами, покладеними в основу висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченогоч. 2 ст. 125 КК України. Зокрема, показаннями самого засудженого ОСОБА_1, який вину не визнав, проте не заперечував факту, що він мав намір з'ясувати стосунки із потерпілим ОСОБА_2, а тому кілька разів приїжджав до будинку потерпілого; поясненнями потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4

Крім того, винуватість засудженого підтверджується даними досліджених судом речовими доказами та даними протоколів процесуальних дій, а саме: протоколом слідчого експерименту з участю потерпілого ОСОБА_2 з фото таблицями від 12.06.2015 року, висновками судово-медичної експертизи № 185 від 23.06.2015 року та додаткової судово-медичної експертизи, зміст яких наведений у судовому рішенні, яким апеляційний суд дав належну оцінку. При цьому зазначивши, що жодних даних, які би ставили під сумнів достовірність зазначених показань потерпілого, свідків, судом не встановлено. Також ці показання не містять розбіжностей щодо викладення характеру розвитку подій та послідовності дій учасників та прийшов до висновку, що наведені докази в сукупності спростовують зазначені у апеляційній скарзі доводи засудженого про відсутність доказів його винуватості та за встановлених фактичних обставин справи дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 125 КК України кваліфіковано правильно.

У колегії суддів немає підстав не довіряти вказаним висновкам суду апеляційної інстанції.

Із змісту ухвали апеляційного суду убачається, що доводи засудженого про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність дослідження доказів, які є аналогічними за змістом касаційної скарги ОСОБА_1, були ретельно перевірені апеляційним судом, який для їх спростування з дотриманням вимог ст. 419 КПК України у своїй ухвалі навів належні аргументи про повний, всебічний і об'єктивний судовий розгляд у суді першої інстанції та перевірив усі доводи наведені в апеляційній скарзі засудженого, всебічно їх розглянув і відмовив у їх задоволенні, навівши докладне обґрунтування прийнятого рішення.

Розгляд справи у суді апеляційної інстанції проводився у передбаченому законом порядку. Зміст ухвали є належним чином вмотивованим та обґрунтованим, з чим погоджується і колегія суддів.

Інших доводів які б ставили під сумнів незаконність судових рішень щодо ОСОБА_1 касаційна скарга засудженого не містить.

Крім того, на думку колегії суддів, призначене засудженому ОСОБА_1 покарання, є обґрунтованим і необхідним для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, відповідає вимогам статей 50, 65, 66, 67 КК України.

З огляду на викладене, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які свідчать про необхідність перевірки матеріалів кримінального провадження, а з касаційної скарги та долучених до неї копій судових рішень убачається, що підстав для витребування матеріалів кримінального провадження немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 09 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 01 листопада 2016 року щодо нього.

Ухвала оскарженню не підлягає.