Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого - судді

Паневіна В.О.,

суддів

Кліменко М.Р. і Філатова В.М.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 6 листопада 2007 року кримінальну справу за касаційними скаргами потерпілої ОСОБА_1 і захисника засудженого ОСОБА_2 ОСОБА_3 на вирок Барського районного суду Вінницької області від 5 лютого 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області від 25 квітня 2007 року,

встановила:

зазначеним вироком засуджено

ОСОБА_2,

IНФОРМАЦIЯ_1,

раніше не судимого,

- ч.1 ст.115 КК України (2341-14) на 8 років позбавлення волі із застосуванням примусового заходу медичного характеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги за місцем відбування покарання.

ОСОБА_2 засуджено за те, що він 05.09.2005 року близько 22 год., знаходячись в будинку АДРЕСА_1, де наймав кімнату, на грунті особистих неприязних стосунків умисно вбив ОСОБА_4, а саме: зайшов до неї в кімнату, коли вона спала, закрив однією рукою рот потерпілої, а іншою душив їй шию і утримував таким чином доти, доки потерпіла не перестала опиратися. Після того він наніс їй декілька ударів у голову та інші частини тіла, а потім взяв кухонний ніж і ним вдарив жінку декілька разів у шию та грудну клітку й убив її.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 25 квітня 2007 року вирок щодо ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову скасовано, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства. У решті вирок залишено без зміни.

У касаційних скаргах:

- захисник ОСОБА_3 доводить, що ОСОБА_2 призначено покарання, яке не відповідає тяжкості злочину та даним про особу засудженого внаслідок суворості. Просить судові рішення змінити, пом'якшити призначене покарання за ч.1 ст.115 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) ;

- потерпіла ОСОБА_1 зазначає про м'якість призначеного засудженому покарання та стверджує, що ОСОБА_2 вбив ОСОБА_4 із корисливих мотивів з особливою жорстокістю, а тому його дії необхідно було кваліфікувати за ч.2 ст.115 КК України (2341-14) .

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, які були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанції, перегляду відповідно до вимог ч.1 ст.398 КПК України (1001-05) у касаційному порядку не підлягають. Тому суд касаційної інстанції виходить з фактичних обставин справи, встановлених місцевим судом.

Висновки судів про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України (2341-14) , відповідають фактичним обставинам справи, визнаним судом доведеними, та грунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених судами доказів, і є правильними.

Твердження потерпілої ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 вбив ОСОБА_4 із корисливих мотивів з особливою жорстокістю, були предметом перевірки органів досудового слідства, суду першої та апеляційної інстанції і свого підтвердження не знайшли, оскільки не відповідають матеріалам кримінальної справи та спростовуються дослідженими судом по справі доказами, зокрема, показаннями засудженого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та інших, не довіряти яким колегія суддів не має підстав.

Сам ОСОБА_2 послідовно та незмінно зазначав, що він вбив ОСОБА_4 з неприязні до неї, оскільки остання примушувала його виконувати роботу по господарству, що йому не подобалося, а її гаманець, в якому були кошти в сумі 7-8 грн., він вирішив викрасти і викрав вже після вчинення вбивства, під час якого він не бажав заподіювати їй особливих фізичних страждань і не усвідомлював, що завдає їх.

Постановою слідчого від 10.11.2005 року було мотивовано відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_2 за ч.2 ст.115, ст.185 КК України (2341-14) за відсутності в його діях складу цих злочинів (а.с.216). Дана постанова потерпілою не оскаржена у встановленому законом порядку.

За встановлених судом фактичних обставин справи дії ОСОБА_2 за ч.1 ст.115 КК України (2341-14) кваліфіковано правильно.

Покарання ОСОБА_2 призначено відповідно до вимог ст.65 КК України (2341-14) з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про засудженого та пом'якшуючих покарання обставин, у тому числі й тих, які наведені у касаційній скарзі захисника ОСОБА_3.

Зокрема, судом ураховано, що ОСОБА_2, який позитивно характеризується, на момент вчинення особливо тяжкого злочину був обмежено осудним, злочин учинив вперше в неповнолітньому віці, визнав свою вину, розкаявся у вчиненому та своїми показаннями активно сприяв розкриттю злочину, частково відшкодував шкоду.

Призначене ОСОБА_2 покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів. Підстав вважати це покарання таким, що не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок як м'якості, так і суворості - немає.

ОСОБА_2 на законних підставах застосовані заходи медичного характеру.

Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування судових рішень, по справі не встановлено.

З огляду на викладене, підстав для призначення справи до розгляду з повідомленням осіб, визначених ст. 384 КПК України (1001-05) , немає.

Керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

відмовити захиснику засудженого ОСОБА_2 ОСОБА_3 і потерпілій ОСОБА_1 у задоволенні їх касаційних скарг.