Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі колегії:

головуючої Щепоткіної В.В., суддів: Григор'євої І.В., Шибко Л.В.,за участю: секретаря судового засідання Холявчука А.А., прокурора Міщенко Т.М., захисника ОСОБА_5, розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження № 12015150310000110 за обвинуваченням ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Веселе Березнегуватого району Миколаївської області, зареєстрованого на АДРЕСА_1, проживаючого на АДРЕСА_2, судимого 23 червня 2009 року Великоолександрівським районним судом Херсонської області за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, звільненого 01 квітня 2014 року за відбуттям строку покарання,у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 187 КК, за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 на вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 24 вересня 2015 року та вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 11 лютого 2016 року,

Вироком Жовтневого районного суду Миколаївської області від 24 вересня 2015 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна, що належить йому на праві власності.

За ч. 2 ст. 185 КК ОСОБА_6 визнано невинуватим та виправдано за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

11 лютого 2016 року Апеляційним судом Миколаївської області вирок суду першої інстанції в частині виправдання ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 185 КК скасовано та ухвалено у цій частині новий вирок, яким ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК, та призначено йому покарання за цей злочин у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Ухвалено вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 3 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_6 зараховано строк попереднього ув'язнення з 11 травня 2015 року по 11 лютого 2016 року в строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Згідно з вироком місцевого суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він 10 травня 2015 року, близько 21 години 20 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, з метою незаконного заволодіння чужим майном, проник на територію домоволодіння, розташованого на АДРЕСА_3, де, постукавши у вікно та дочекавшись доки потерпілий ОСОБА_7, 1932 року народження, відчинить вхідні двері, здійснив напад на останнього, поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, в ході якого завдав ОСОБА_7 удар кулаком в обличчя, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Від отриманого удару ОСОБА_7 впав на підлогу, а ОСОБА_6, продовжуючи свої злочинні дії, зайшов у приміщення будинку, де почав вимагати у потерпілого передати йому грошові кошти. Потім ОСОБА_6 вийшов з потерпілим на подвір'я, звідки ОСОБА_7 зміг втекти, а ОСОБА_6 повернувся до будинку та провів пошук грошових коштів, однак самостійно їх знайти не зміг, а тому, побоюючись бути викритим, залишив територію домоволодіння.

Крім того, вироком апеляційного суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він на початку лютого 2015 року у вечірній час, перебуваючи в будинку, розташованому на АДРЕСА_4, діючи повторно, таємно викрав належне потерпілому ОСОБА_8 майно на загальну суму 850 грн.

Як убачається зі змісту касаційної скарги захисника ОСОБА_5 останній, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вироки місцевого та апеляційного судів щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вказує на неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 187 КК, оскільки останній не мав мети на заволодіння майном потерпілого. Доводи захисника щодо вказаних обставин не отримали належної уваги апеляційного суду, який в порушення вимог ст. 419 КПК без надання на них вичерпних відповідей та без зазначення відповідних підстав залишив вирок місцевого суду у цій частині без зміни. Також вказує на необґрунтованість висновку апеляційного суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК. Вважає, що наявні в матеріалах кримінального провадження та досліджені місцевим і апеляційним судами докази є недостатніми для постановлення обвинувального вироку.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_5 на підтримку касаційної скарги, прокурора Міщенко Т.М., яка заперечила проти її задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Залишаючи без задоволення апеляцію захисника ОСОБА_9 в частині відсутності в діях обвинуваченого корисливої мети в ході заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, апеляційний суд навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку вчиненому.

За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_6 за епізодом нападу на потерпілого ОСОБА_7 правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 187 КК.

В основу вироку суд обґрунтовано поклав показання потерпілого ОСОБА_7 про обставини нападу на нього ОСОБА_6, показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, дані протоколів слідчих дій, висновки судових експертиз, а також показання самого обвинуваченого, які він давав в судовому засіданні.

ОСОБА_6 підтвердив обставини інкримінованих йому дій, у тому числі і вимогу про передачу грошей, але стверджував, що умислу на заволодіння майном ОСОБА_7 не мав, а прийшов до нього на прохання ОСОБА_11, щоб забрати гроші останнього, які той залишив у ОСОБА_7 на зберіганні.

Проте такі доводи засудженого спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_7, який повідомив, що не зберігав у себе грошей свого племінника ОСОБА_11, а також показаннями самого ОСОБА_11, який вказав, що не просив ОСОБА_6 витребувати гроші у ОСОБА_7, оскільки не зберігав у останнього своїх грошей.

Підстав недовіряти цим доказам у суду не було.

За таких обставин, надавши належну оцінку доказам по справі, суд дійшов вмотивованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК.

Вирок місцевого суду у цій частині є законним, обґрунтованим і відповідає вимогам ст. 374 КПК.

Суд апеляційної інстанції з дотриманням вимог ст. 419 КПК перевірив доводи захисника ОСОБА_9 щодо відсутності у засудженого мети на заволодіння майном потерпілого, які є аналогічними доводам касаційної скарги захисника ОСОБА_5, й обґрунтовано відмовив у їх задоволенні.

Разом з цим, перевіривши вирок у частині обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 185 КК, повторно дослідивши обставини кримінального провадження, апеляційний суд правильно погодився з доводами апеляційної скарги прокурора в частині безпідставності виправдання ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 185 КК, скасував вирок місцевого суду у цій частині та ухвалив новий вирок, яким визнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні вказаного злочину.

Висновок апеляційного суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, за обставин, встановлених апеляційним судом, достатньо вмотивований та ґрунтується на сукупності досліджених доказів.

В основу обвинувального вироку за ч. 2 ст. 185 КК апеляційний суд поклав показання свідка ОСОБА_12, який повідомив, що в момент вчинення ОСОБА_6 крадіжки спав та не дозволяв останньому виносити з будинку речі свого сина, дані заяви про злочин, з якої вбачається, що ОСОБА_8 просив вжити заходів до невстановлених осіб, які вчинили крадіжку за місцем його проживання, дані заяви свідка ОСОБА_13 про добровільну видачу предметів, в якій вона зазначила, що вказані речі були викрадені її чоловіком ОСОБА_6, а також дані протоколів слідчих дій.

Вказані докази є логічними, послідовними, в своїй сукупності спростовують доводи засудженого про добровільну передачу йому належного ОСОБА_8 майна, а тому правильно визнані апеляційним судом достатніми для постановлення обвинувального вироку.

Вирок апеляційного суду відповідає вимогам ст. 420 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, не встановлено.

За таких обставин касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК, суд

Обвинувальний вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 24 вересня 2015 року та вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 11 лютого 2016 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.