Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів: Орлянської В.І. та Франтовської Т.І.,

розглянувши касаційну скаргу прокурора, який приймав участь під час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Солом'янського районного суду м.Києва від 31 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 1 листопада 2016 року,

вироком Солом'янського районного суду м.Києва від 31 грудня 2015 року

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець м. Ростов-на-Дону Російської Федерації, зареєстрований АДРЕСА_2, мешканецьм. АДРЕСА_1

такий, що судимості не мав,

засуджений за:

- частиною 1 статті 410 КК України на 4 роки позбавлення волі.

- частиною2 статті 410 КК україни на 5 років позбавлення волі

На підставі статті 70 КК україни шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 за сукупністю злочинів остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі статті 75 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 3 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини 1 статті 76 цього Кодексу.

Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 1 листопада 2016 року вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 31 грудня 2015 рокузалишено без зміни.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що прокурор не погоджується з постановленими у кримінальному провадженні судовими рішеннями, просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог частин 2 статті 427 КПК України у касаційній скарзі, окрім іншого, наводяться обґрунтування вимог щодо незаконності чи необґрунтованості судових рішень з урахуванням підстав для їх скасування або зміни судом касаційної інстанції, визначених у статті 438 КПК України, а також зазначаються вимоги до суду касаційної інстанції, які б узгоджувалися зі статтею 436 КПК України.

Однак, вказаних вимог кримінального процесуального закону прокурор не дотримався.

Так, зі змісту касаційної скарги вбачається, що прокурор в обґрунтування своєї позиції вказує на істотне порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону, однак посилається лише на перелічені в ухвалі апеляційного суду доводи, щодо залишення вироку районного суду без змін, про що і вказує в своїй касаційній скарзі.

Також, прокурор, окрім іншого, вказує на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме про застосування районним судом до засудженого положень статей 75, 76 КК України, однак не наводить доводів, такої позиції з урахуванням вимог кримінального процесуального законодавства.

Таким чином, недодержання прокурором вимог, передбачених статтею 427 КПК України, є підставою для залишення його касаційної скарги без руху.

На підставі викладеного та керуючись частиною 1 статті 429 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який приймав участь під час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Солом'янського районного суду м.Києва від 31 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 1 листопада 2016 року щодо засудженого ОСОБА_1, залишити без руху, надавши йому триденний строк для усунення недоліків з дня отримання ним ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.