5-3844к07 Про одержання хабара службовою особою, яка займає відповідальне становище - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 06 листопада 2007 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 на вирок апеляційного суду Херсонської області від 19 червня 2007 року.

Вироком Дніпровського районного суду м. Херсона від 21 березня 2007 року

ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1 року народження, уродженця м. Кам'янки Черкаської області, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України (2341-14) на п'ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на два роки.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки та покладено на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України (2341-14) .

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ УМВСУ у Херсонській області 188 грн. 30 коп. судових витрат.

Вироком апеляційного суду Херсонської області від 19 червня 2007 року вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 21 березня 2007 року в частині призначення покарання засудженому ОСОБА_1 скасовано.

Цим вироком ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України (2341-14) на п'ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на два роки з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Як установив суд, злочин засудженим був вчинений за таких обставин.

ОСОБА_1, працюючи дільничним інспектором міліції відділення дільничних інспекторів міліції Дніпровського ВМ ХМВ УМВСУ в Херсонській області, будучи представником влади, проводячи дізнання, вимагав і отримав 11 вересня 2006 року хабара від ОСОБА_3в сумі 2 500 грн. за прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_3

У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_1 і його захисник просять вирок апеляційного суду змінити, перекваліфікувавши його дії

з ч. 2 на ч. 1 ст. 368 КК України (2341-14) , оскільки судом не враховано того, що засуджений не вимагав хабара у ОСОБА_3, який сам запропонував йому гроші за прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи. У інших доводах скарг звертають увагу на те, що при призначенні ОСОБА_1 покарання, апеляційним судом не було враховано дані про особу засудженого, які давали підстави для його звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав касаційні скарги, думку прокурора, який вважав, що дії засудженого необхідно перекваліфікувати на ч. 1 ст. 368 КК України (2341-14) , призначивши йому покарання у виді позбавлення волі строком на два роки з позбавленням права обіймати посади в органах міліції на два роки, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи і зроблено обгрунтований висновок про доведеність винності засудженого в одержанні хабара.

Такий висновок грунтується на зібраних у встановленому законом порядку та перевірених судом доказах.

Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_1 працював на посаді дільничного інспектора міліції відділення дільничних інспекторів міліції Дніпровського ВМ ХМВ УМВСУ в Херсонській області і, будучи службовою особою, проводив дізнання та здійснював перевірку заяви ОСОБА_4про вчинення щодо неї злочину ОСОБА_3 ( а. с. 29, 42-49)

ОСОБА_1 як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні не заперечував того, що, будучи службовою особою, одержав хабара від

ОСОБА_3 При цьому він визнав, що 11 вересня 2006 року, працюючи дільничним інспектором міліції і проводячи дізнання, одержав від

ОСОБА_32 500 грн. за прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_3по матеріалах перевірки заяви ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_3 показав, що працівник міліції ОСОБА_1 проводив перевірку заяви ОСОБА_4про порушення кримінальної справи. Отримавши від нього пояснення, ОСОБА_1 запропонував йому за 1 000 дол. США відмовити в порушенні кримінальної справи щодо нього. ОСОБА_3 ствердив, що звернувся у ВВБ УМВСУ в Херсонській області і ОСОБА_1 було затримано після того, як він передав останньому 2 500 грн. хабара.

Згідно з даними протоколу огляду місця події та висновку фізико-хімічної експертизи, у приміщенні Дніпровського ВМ ХМВ УМВСУ в Херсонській області було виявлено і вилучено 2 500 грн. попередньо промаркованих ВВБ УМВСУ в Херсонській обл. люмінофором, який виявлено в змивах з рук ОСОБА_1 (а. с. 9 - 12, 110).

Вказані обставини і показання ОСОБА_1 та ОСОБА_3підтверджуються також змістом стенограм розмов між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 під час одержання останнім хабара.

Таким чином, ці та інші наведені у вироку докази переконливо свідчать про те, що ОСОБА_1, будучи службовою особою, одержав хабара за невиконання в інтересах ОСОБА_3дій з використанням наданої йому влади і його винність у вчиненні цього злочину доведена повністю.

Перевіривши доводи касаційних скарг про те, що дії ОСОБА_1 неправильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 368 КК України (2341-14) як одержання хабара, поєднане з вимаганням, колегія суддів вважає їх обгрунтованими з таких підстав.

Так, згідно з приміткою до ст. 368 КК України (2341-14) вимаганням хабара визнається вимагання службовою особою хабара з погрозою вчинення або не вчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам того, хто дає хабара, або умисне створення службовою особою умов, за яких особа вимушена дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.

Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_1 жодних погроз вчинення або не вчинення дій, які могли б заподіяти шкоду правам чи законним інтересам ОСОБА_3не вчиняв і умов, за яких би ОСОБА_3 був вимушений дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів, не створював.

Місцевий і апеляційний суди цих вимог закону не врахували і помилково вважали вимаганням хабара лише вимогу ОСОБА_1 передати йому гроші за відмову в порушенні кримінальної справи.

Згідно з приміткою до ст. 368 КК України (2341-14) , така вимога без погрози вчинення дій, які могли заподіяти шкоду правам чи законним інтересам ОСОБА_3, не є вимаганням хабара.

За вказаних обставин дії ОСОБА_1 слід перекваліфікувати з

ч. 2 на ч. 1 ст. 368 КК України (2341-14) , призначивши йому покарання за цим законом відповідно до вимог ст. 65 КК України (2341-14) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи його ступінь тяжкості, особу винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Беручи до уваги, що ОСОБА_1 вперше вчинив злочин середньої тяжкості, позитивно характеризується та щиро розкаявся, а обставин, що обтяжують покарання не встановлено, йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі строком на два роки з позбавленням права обіймати посади в органах міліції на два роки.

Щодо доводів засудженого і захисника про можливість виправлення засудженого без відбування покарання і звільнення ОСОБА_1 від покарання з випробуванням, то вони є необгрунтованими.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Враховуючи те, що ОСОБА_1 будучи працівником міліції, вчинив умисний і корисливий злочин у сфері службової діяльності, характер і ступінь суспільної небезпеки цього злочину свідчать про неможливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Ураховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.

Iстотних порушень кримінально-процесуального закону, які б були підставою для скасування вироку, немає.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 і захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок апеляційного суду Херсонської області від

19 червня 2007 року щодо ОСОБА_1 змінити. Перекваліфікувати його дії з ч. 2 на ч. 1 ст. 368 КК України (2341-14) і вважати його засудженим за цим законом на два роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах міліції на два роки.