Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Єлфімова О. В.,

суддів: Квасневської Н. Д., Шибко Л. В.,

розглянувши в судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_1 про направлення кримінального провадження № 22016160000000410 щодо ОСОБА_2, обвинуваченого за ч. 1 ст. 258-3 КК, з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів,

До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у порядку ч. 3 ст. 34 КПК надійшло клопотання захисника ОСОБА_1 про направлення кримінального провадження щодо ОСОБА_2 з Приморського районного суду м. Одеси до Приазовського районного суду Запорізької області за територіальною підсудністю.

У клопотанні порушується питання про визначення територіальної підсудності вказаного кримінального провадження судом касаційної інстанції та направлення його до іншого суду, який знаходиться поза межами юрисдикції Апеляційного суду Одеської області.

Учасникам судового провадження було повідомлено про час та місце розгляду клопотання, проте в судове засідання вони не з'явилися, що не перешкоджає його розгляду. Заперечень та клопотань про відкладення дати розгляду клопотання не надійшло.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені у клопотанні доводи та долучені до нього матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 34 КПК питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а також про направлення провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого вирішується колегією суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого.

Клопотання повинно бути вмотивованим із зазначенням конкретних підстав для передачі кримінального провадження з одного суду до іншого, передбачених ч. 1 ст. 34 КПК.

Проте, клопотання захисника не містить належним чином обґрунтованих доводів для передачі кримінального провадження щодо ОСОБА_2 на розгляд іншого суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів.

За правилами ч. 1 ст. 32 КПК кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення.

Частиною 1 ст. 34 КПК визначено вичерпний перелік підстав для передачі кримінального провадження на розгляд іншого суду. Разом із цим, відповідно до положень абзацу шостого вищезазначеної статті до початку судового розгляду у виняткових випадках кримінальне провадження з метою забезпечення оперативності та ефективності кримінального провадження може бути передано на розгляд іншого суду за місцем проживання обвинуваченого, більшості потерпілих або свідків тощо.

Як убачається з наданих суду матеріалів, до Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22016160000000410 щодо ОСОБА_2, обвинуваченого в участі у терористичній організації "ДНР". Інкриміновані дії обвинувачений вчиняв, перебуваючи на території різних населених пунктів Донецької області.

В той же час, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що досудове розслідування здійснювалося СВ УСБ України в Одеській області, процесуальне керівництво забезпечувалось прокуратурою Одеської області, захисник та всі свідки, які допитані під час досудового розслідування, проживають у межах цієї ж області.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити без задоволення клопотання захисника ОСОБА_1 про направлення кримінального провадження щодо ОСОБА_2 з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів.

Керуючись статтями 32, 34 КПК, колегія суддів

Клопотання захисника ОСОБА_1 про направлення кримінального провадження № 22016160000000410 щодо ОСОБА_2, обвинуваченого за ч. 1 ст. 258-3 КК, з Приморського районного суду м. Одеси до Приазовського районного суду Запорізької області залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.