Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів Орлянської В.І. та Франтовської Т.І.,

за участю секретаря Гапона В.О.,

розглянувши в судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12013060010000138 за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на вирок Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 1 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 26 липня 2016 року,

за участю:

захисника ОСОБА_2,

прокурора Матюшевої О.В.,

вироком Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 1 квітня 2016 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Галинівка Володарсько-Волинського району Житомирської області, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1, такого, що судимості не мав, засуджено за частиною 2 статті 286 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

Ухвалено строк відбуття покарання обчислювати з моменту виконання вироку.

Згідно з вироком, ОСОБА_1. визнаний винуватим та засуджений за те, що він 16 листопада 2008 року о 6 годині 40 хвилин ОСОБА_1, в порушення вимог пунктів 2.9 "а", 12.2, 12.6 "ґ" Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, з перевищенням безпечної і допустимої швидкості руху керував технічно справним транспортним засобом "ВАЗ-2107", д.н.з. НОМЕР_1, який згідно тимчасового реєстраційного талона НОМЕР_2 належить ОСОБА_3, та рухався ним по автодорозі "Виступовичі - Житомир" в напрямку м. Житомир, перевозячи при цьому на передньому пасажирському сидінні пасажира ОСОБА_4

На 136 км + 950 м вказаної автодороги поблизу с. Фасова Володарськ- Волинського району Житомирської області водій ОСОБА_1 в силу свого алкогольного сп'яніння, проявив безпечність і неуважність до дорожньої обстановки та її змін, невірно оцінив дорожню обстановку і за умов виконання вимог п. 12.2 цих же Правил, маючи технічну можливість запобігти зіткнення шляхом своєчасного зменшення швидкості руху до швидкості руху попереду їдучого транспортного засобу, в порушення вимог п. 1.5, п. 2.3 "б", п. 12.3 та п. 13.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , в момент виникнення небезпеки для руху, не зменшивши швидкості руху, своєчасно не застосував термінового гальмування та передньою частиною керованого ним автомобіля допустив зіткнення з задньою частиною тракторного причепу-самоскиду "2ПСТ-4.5" без державних номерних знаків, що буксирувався трактором "Т-16М" без державних номерних знаків під керуванням ОСОБА_5

Внаслідок зіткнення транспортних засобів пасажир автомобіля "ВАЗ - 2107" ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження, які перебувають в прямому причинному зв'язку з його смертю.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 26 липня 2016 року вирок Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 1 квітня 2016 року щодо засудженого ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник ставить вимогу про скасування вказаних судових рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції. Посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Свої вимоги захисник обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не дотримано вимог закону щодо належності та допустимості доказів, порядку їх дослідження та оцінки.

Зокрема, захисник вказує на те, що слідчий експеримент від 22 вересня 2014 року проведений за участю осіб, котрі не були учасниками дорожньої пригоди або її свідками, та за інших погодних умов, що були під час ДТП, у зв'язку з чим стороною захисту заявлялося клопотання про проведення слідчого експерименту за участю засудженого, що було відхилено. Також, зазначається про сумнівність висновку автотехнічної експертизи, що проводилася на підставі вказаного слідчого експерименту.

Заслухавши суддю - доповідача, доводи захисника, який підтримав касаційну скаргу, прокурора, яка частково підтримала касаційну скаргу, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як убачається з касаційної скарги, захисником не заперечується та не оскаржується, подія кримінального правопорушення, наслідки, що настали від дорожньо-транспортної пригоди, локалізацію та характер отриманих ушкоджень транспортних засобів внаслідок ДТП, дані в протоколі огляду місця події та схеми до неї, зміст показань учасників судового провадження та свідків, а також правильність здобутих вихідних даних під час проведення слідчого експерименту в 2014 році.

Натомість, доводи захисника, які є аналогічними з апеляційними вимогами, щодо недопустимості, як доказів, протоколу слідчого експерименту від 22 вересня 2014 року та похідного від нього висновку автотехнічної експертизи № 3/646 від 20 жовтня 2014 року, то колегія суддів визнає їх неспроможними з огляду на наступне.

Зокрема, захисником вказується на відмінність погодних умов під час слідчого експерименту від тих, що були під час виникнення дорожньо-транспортної пригоди, а також за участі осіб, які не були очевидцями події або її учасниками.

Проте, за встановленим кримінальним процесуальним законом порядком проведення таких дій, що наведений у статті 240 КПК України, визначено коло осіб, які можуть приймати участь під час нього, мету перевірки та механізм проведення дослідів та випробувань.

Так, слідчий експеримент 22 вересня 2014 року проведений за участю спеціаліста (експерта-автотехніка), потерпілої, водія трактора, водія зустрічного транспортного засобу, старшого прокурора прокуратури області та двох понятих в умовах, максимально наближених до умов, які були під час виникнення ДТП, та із застосуванням аналогічних транспортних засобів.

Вказане слідує з даних, отриманих з Житомирського обласного центру з гідрометеорології.

Крім того, під час слідчого експерименту використовувалися дані, що були здобуті під час досудового розслідування, як то: показання учасників ДТП, свідків, тощо. При тому, що сам ОСОБА_1 відмовився від участі в ньому.

За наслідками перевірених та здобутих даних, що містяться в матеріалах кримінального провадження експертом і було складено висновок автотехнічної експертизи (№ 3/646 від 20 жовтня 2014 року), в якому стверджено про те, що причиною виникнення ДТП є невідповідність дій водія ОСОБА_1 вимогам пунктів 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) .

Вказаний висновок експерта є обґрунтованим, відображені в ньому вихідні дані відповідають матеріалам кримінального провадження, у зв'язку з чим у колегії суддів не викликає сумнівів щодо його допустимості.

Водночас, невикористання стороною захисту визначених у кримінальному процесуальному законі засад кримінального провадження, як то: змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, не може розцінюватися як порушення кримінального процесуального закону та недопустимість доказів.

Наведене також перевірялося під час апеляційного розгляду з наведенням судом апеляційної інстанції відповідних мотивів у рішенні.

Відтак, касаційні вимоги захисника задоволенню не підлягають.

На підставі наведеного та керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

вирок Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 1 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 26 липня 2016 року щодо засудженого ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника ОСОБА_2 - без задоволення.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.