Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного

Суду України у складі:

головуючого

Пивовара В.Ф.

суддів

Коновалова В.М.,Канигіної Г.В.

за участю прокурора

Саленка I.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 1 листопада 2007 року кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 11 січня 2007 року, яким

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1 народження,

раніше судимого 22 березня 2005 року за

ч.1 ст. 164 КК України (2341-14) на 1 рік обмеження волі,

а на підставі ст. 75 КК України (2341-14) звільненого

від відбування покарання з випробуванням,

із встановленням іспитового строку 1 рік,

засуджено за ч.2 ст. 164 КК України (2341-14) на 200 годин громадських робіт.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він з 22 березня 2005 року злісно ухилявся від сплати аліментів, встановлених рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 10 липня 2003 року згідно якого зобов'язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання його доньки ОСОБА_3, IНФОРМАЦIЯ_2народження, у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 1/2 частини неоподаткованого мінімуму доходів громадян, в результаті чого заборгованість по їх сплаті станом на 7 листопада 2006 року становила 4 719 грн. 14 коп.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

У касаційному поданні прокурор вказує на неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Зазначає про те, що суд безпідставно не призначив ОСОБА_1 покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України (2341-14) , оскільки він вчинив злочин в період іспитового строку за попереднім вироком. З урахуванням наведеного, просить вирок щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 22 березня 2005 року був засуджений вироком Краснолиманського міського суду Донецької області за ч.1 ст. 164 КК України (2341-14) на 1 рік обмеження волі, а на підставі ст. 75 КК України (2341-14) звільнений від відбування покарання з випробуванням, і в період іспитового строку вчинив новий аналогічний злочин, за який засуджений оспорюваним вироком.

Проте, суд, вирішуючи питання про міру покарання ОСОБА_1, не врахував те, що він вчинив злочин в період іспитового строку, встановленого попереднім вироком, і не вирішив питання про призначення йому покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України (2341-14) . При цьому колегія суддів враховує те, що кримінальна справа щодо ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 164 КК України (2341-14) була порушена 24 листопада 2005 року, тобто до перебігу річного іспитового строку, встановленого за попереднім вироком.

Відповідно до ст. 65 КК України (2341-14) при призначенні покарання суд має врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують й обтяжують покарання.

Однак суд, визнавши ОСОБА_1 винним у злісному ухиленні від сплати аліментів на утримання дитини, особою раніше судимою за злочин, передбачений ст. 164 КК України (2341-14) , при призначенні йому покарання не врахував належним чином ступеня тяжкості скоєного ним та даних, що характеризують особу засудженого.

Судом належним чином не враховано те, що ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за злісне ухилення від сплати аліментів і в період іспитового строку знову вчинив аналогічний злочин.

Також, як правильно вказано в поданні прокурора, суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді 200 годин громадських робіт, необгрунтовано обрав більш м'який вид покарання ніж за попереднім вироком.

Тому вирок місцевого суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого серед іншого належить врахувати вищенаведене і перевірити усі доводи, на які посилається прокурор у касаційному поданні.

Якщо при новому судовому розгляді справи суд дійде висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного злочину, то покарання йому має бути визначене з дотриманням положень передбачених ст. 65 КК України (2341-14) .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів ухвалила:

касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити.

Вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 11 січня 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд.