Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дембовського С. Г., суддів Вільгушинського М. Й. і Наставного В. В., за участю прокурора виправданого при секретарі Дронової І. С., ОСОБА_5, Асановій Є. С., розглянувши в судовому засіданні 2 лютого 2017 року в м. Києві кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на вирок Київського районного суду м. Харкова від 30 січня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 21 січня 2016 року щодо ОСОБА_5,

Зазначеним вироком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості, за ч. 2 ст. 369-2 КК України ( в редакції від 29.04.2014 року) виправдано у зв'язку з недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 21 січня 2016 року вирок суду залишено без зміни.

Органами досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачувався у тому, що він, працюючи на посаді інженера сектору технічного адміністрування Державного земельного кадастру Харківської регіональної філії Центру ДЗК, з корисливого мотиву з метою незаконного збагачення, 29 квітня 2014 близько 12 години на ґанку будинку АДРЕСА_1 за вплив на прийняття особами, уповноваженими на виконання функцій держави - службовими особами Головного управління Державного агентства земельних ресурсів України в Харківській області рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в садовому товаристві "Символ" на території Великобабчанської селищної ради Чугуївського району Харківської області та присвоєння кадастрового номеру одержав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду для себе та третіх осіб у сумі 21 000 гривень.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що суд першої інстанції, виправдовуючи ОСОБА_5, не мотивував свого рішення, а також не встановив та не визначив підстави для його виправдання із зазначенням мотивів, із яких суд відкидає докази обвинувачення. Докази отримані під час досудового розслідування у визначеному законом порядку встановлюють наявність фактів і обставин, що вказують на наявність складу кримінального правопорушення та підлягають доказуванню, а тому висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Не дана належна оцінка протоколам про результати проведення негласних слідчих дій. Крім того, судом апеляційної інстанції не дана належна правова оцінка усім доводам апеляційної скарги прокурора, яку залишено без належного обґрунтування та спростування.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора на підтримання поданої скарги, думку виправданого про відсутність підстав для задоволення скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню.

Висновок суду щодо виправдання ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 369-2 КК України ( в редакції від 29.04.2014 року) є передчасним і не ґрунтується на законі.

Відповідно до ст. 370 КПК України як обвинувальний, так і виправдувальний вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, і оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Як зазначено у ст. 374 КПК України, мотивувальна частина виправдувального вироку, серед іншого, повинна містити підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, із яких суд відкидає докази обвинувачення.

Із цього випливає, що суд при розгляді справи повинен дослідити докази як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, проаналізувати їх та дати їм оцінку.

Виправдовуючи ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 369-2 КК України ( в редакції від 29.04.2014 року) у зв'язку з недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення, суд не дотримався цих вимог закону.

Аргументуючи висновок про виправдання обвинуваченого, суд послався на те, що органами досудового розслідування не надано доказів, що ОСОБА_5 намагався вплинути на будь-яку особу, уповноважену на виконання функцій держави, прийняти необхідне рішення з приводу приватизації земельної ділянки, що давало б можливість виявити у обвинуваченого наявність умислу щодо здійснення впливу на прийняття рішення відповідальними особами.

Разом із тим, у порушення вказаних вимог закону, суд не звернув увагу та належно не проаналізував у вироку інші докази, якими орган досудового розслідування обґрунтував доведеність обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину й не навів мотивів із яких він відкидає їх.

Так, судом вибірково досліджено протоколи за наслідками негласних слідчих дій, у яких зафіксовано розмови між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 і не надано їм оцінки в сукупності між собою та іншими доказами.

Крім того, суд не надав належної оцінки показанням свідка ОСОБА_7 у тій частині, де останній вказує на обставини вимагання у нього грошових коштів ОСОБА_5

Усім доказам суд мав дати належну оцінку в сукупності, що зроблено ним не було.

Тому, за наведених обставин, висновок суду про виправдання ОСОБА_5 у зв'язку з недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення, є передчасним, зроблено без повного, всебічного та об'єктивного аналізу наявних у кримінальному провадженні доказів, а тому не може визнаватися законним та обґрунтованим.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вирок, а також ухвала апеляційного суду, якою залишено без зміни вирок суду першої інстанції, підлягають скасуванню в повному обсязі, з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

При новому розгляді кримінального провадження суду необхідно ретельно дослідити всі докази надані органом досудового розслідування, дати належну правову оцінку діянням ОСОБА_5, перевірити доводи прокурора, які були викладенні у касаційній скарзі, та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 434- 436 КПК України,

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Київського районного суду м. Харкова від 30 січня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 21 січня 2016 року щодо ОСОБА_5 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.