5-4329км07 Про порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою - Текст документа

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 30 жовтня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього.

За вироком Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 вересня 2006 року

ОСОБА_1, 1942 року народження, громадянин України, не судимий,

засуджений за ст. 272 ч.1 КК України (2341-14) до штрафу в сумі 850 грн. з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю, пов'язаною з використанням найманої праці робітників на станках з обробки деревини.

Суд постановив стягнути з ОСОБА_1: 956 грн. - за лікування потерпілого ОСОБА_2 на користь медичного закладу; 207 грн. 50 коп. - на відшкодування матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_2 та 5 000 грн. - на відшкодування потерпілому ОСОБА_2 моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 14 листопада 2006 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винуватим у порушенні правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, що заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, вчиненому за наступних обставин.

ОСОБА_1 займався підприємницькою діяльністю, яка пов'язана з використанням найманої праці для виготовлення столярних виробів на станках для обробки деревини. Виробничий цех указаного підприємства розташований АДРЕСА_1. Обов'язки по прийняттю на роботу працівників, визначенню їх робочого місця, форми оплати праці, а також по забезпеченню додержання у цеху норм та правил охорони праці, у тому числі проведення інструктажів з цього питання, ОСОБА_1 виконував самостійно.

26 липня 2005 року, ОСОБА_1 за усною домовленістю прийняв на роботу до виробничого цеху у якості робітника неповнолітнього ОСОБА_2 з оплатою праці відповідно до об'єму та роду виконаної роботи. До обов'язків ОСОБА_2 входило виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, прибирання цеху та прилеглої території, заготівля деталей для столярних виробів, в тому числі за допомогою станків, призначених для обробки деревини, а також виконання іншої допоміжної роботи за вказівками ОСОБА_1 чи інших працівників цеху.

При прийнятті на роботу та в процесі роботи ОСОБА_1 не проводив з неповнолітнім ОСОБА_2 інструктажів та не перевірив його знання охорони праці, чим допустив порушення вимог ст. 38 Закону України "Про охорону праці" (2694-12) , ст.ст. 1.3, 3.1, 3.17, 3.19, 6.1, 6.3, 6.4 Типового положення про порядок проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці, ст. 2.8.4 Держстандарту 12.3.002-75 Процеси виробничі. Загальні вимоги безпеки.

Крім того, використовуючи працю неповнолітнього ОСОБА_2, який не пройшов відповідної спеціальної підготовки та обов'язкового медичного огляду для роботи на призначених для обробки деревини станках, яка полягала у виконанні ОСОБА_2 роботи укладальника пиломатеріалів, деталей та виробів, тобто укладання вручну пиломатеріалів і обапола, а також роботи верстатника-розпилювача, засуджений порушив вимоги, передбачені у п. 23 Переліку, затвердженого наказом Міністерства здоров'я України № 46 від 31.03.1993 року, де зазначено, що ці роботи віднесено до робіт з небезпечними умовами, на яких заборонено використовувати працю неповнолітніх.

27 серпня 2005 року, ОСОБА_1 виїхав за межі м. Очакова, не призначивши у цеху особу, відповідальну за охорону праці, що призвело до нещасного випадку на виробництві з неповнолітнім ОСОБА_2

Зокрема, 29 серпня 2005 року, приблизно о 13 годині, під час роботи ОСОБА_2 на фуганковому станку з ручним подаванням деревини без застосування захисних засобів, що запобігають попаданню рук на ножовий вал, ліва рука ОСОБА_2 потрапила на ножовий вал станка, внаслідок чого сталася травматична ампутація трьох пальців на цій руці, а інші два було скальповано.

У касаційній скарзі, як видно із її змісту, засуджений ОСОБА_1 посилається на неповноту судового слідства і вважає себе засудженим безпідставно. Крім того він зазначає, що апеляційним судом було допущено порушення його права на захист, оскільки справу було розглянуто без його участі, у зв'язку з чим просить скасувати ухвалу апеляційного суду і направити справу на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційній скарзі засудженого доводи, колегія суддів вважає, що її слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до положень, передбачених ст. 398 КПК України (1001-05) підставами для скасування або зміни касаційною інстанцією рішення місцевого та апеляційного судів є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Що стосується застосування кримінального закону, то колегія суддів вважає правильним висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ст. 272 ч.1 КК України (2341-14) злочину за викладених у вироку обставин. Зокрема, допитаний як в ході досудового слідства, так і в судовому засіданні ОСОБА_1 фактично не заперечував, що в указаний у вироку час потерпілий ОСОБА_2 виконував роботи на його підприємстві і 29 серпня 2005 року на фуганковому станку підприємства з потерпілим стався нещасний випадок.

Iз показань потерпілого ОСОБА_2 вбачається, що влітку 2005 року він працював у столярному цеху ОСОБА_1 Трудовий договір з ним не укладали, інструктажі та перевірки знання правил безпеки по роботі на станках не проводились. У той день, коли стався нещасний випадок, ОСОБА_1 в цеху не було. Однак, перед тим як від'їжджати ОСОБА_1 його, ОСОБА_2, попередив якщо він не навчиться робити вікна, то його буде звільнено. Після обіду він почав обробляти заготовки на станку, в цей час його став квапити інший працівник підприємства ОСОБА_3. Тоді його ліва рука потрапила у станок і йому відрізало три пальці та пошкодило два інші.

Достовірність таких показань потерпілого підтверджується іншими дослідженими судом і наведеними у вироку доказами, зокрема, показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7 та іншими.

Дані долученого до матеріалів справи висновку судово-медичної експертизи № 46 від 12 грудня 2005 року свідчать, що у потерпілого ОСОБА_2 було виявлено тілесні ушкодження у виді травматичної ампутації 2, 3, 4 пальців лівої руки на рівні проксимальних фаланг, що є середньої тяжкості тілесними ушкодженнями, а також скальповані рани 1, 4 пальців цієї ж руки, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Що стосується наведених у скарзі засудженого доводів про неповноту судового слідства, то вони не є предметом розгляду касаційного суду.

Крім того, із змісту ухвали апеляційного суду вбачається, що такі доводи засудженого, у тому числі щодо відсутності трудових відносин з потерпілим та інші, були досліджені та відхилені в апеляційній інстанції з приведенням у мотивувальній частині ухвали відповідних мотивів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано визнав вину ОСОБА_1 доведеною та правильно кваліфікував його неправомірні дії за ст. 272 ч.1 КК України (2341-14) .

Вирішення судом першої інстанції питання призначення засудженому покарання відповідає положенням ст. 65 КК України (2341-14) . Підстав для пом'якшення цього покарання колегія суддів не вбачає.

Посилання ОСОБА_1 на порушення судом апеляційної інстанції його права на захист колегія суддів вважає необгрунтованими. В результаті перевірки матеріалів справи встановлено, що про дату слухання справи в апеляційному суді засудженому, запобіжний захід щодо якого було обрано підписку про невиїзд, було повідомлено своєчасно в установленому порядку.

Згідно ст. 362 КПК України (1001-05) по даній справі неявка учасників процесу на засідання суду апеляційної інстанції не є перешкодою для розгляду справи. Дані про те, що 14 листопада 2006 року ОСОБА_1 будь-яким засобом зв'язку сповістив апеляційним суд про неможливість своєї явки в судове засідання з поважних причин, відсутні.

За таких обставин колегія суддів вважає, що розглянувши справу без участі засудженого, апеляційним судом не було допущено порушення вимог кримінально-процесуального закону.