Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

головуючого

Кривенди О.В.,

суддів

Канигіної Г.В., Кузьменко О.Т.,

за участю прокурора

Ковтун Н.Я.,

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 25 жовтня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду Миколаївської області від 16 серпня 2007 року щодо нього.

Вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 березня 2007 року

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1 року народження, громадянина України, уродженця та мешканця м. Миколаєва, раніше судимого 6 квітня 2005 року за ч. 3 ст. 185, ст. 357 КК України (2341-14) на три роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України (2341-14) звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки,

засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України (2341-14) на три роки позбавлення волі, а на підставі ст. 71 КК України (2341-14) - на чотири роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки.

Вироком апеляційного суду Миколаївської області від 16 серпня 2007 року вирок місцевого суду в частині призначення ОСОБА_1 покарання скасовано та засуджено його за ч. 1 ст. 309 КК України (2341-14) на три роки позбавлення волі, а на підставі ст. 71 КК України (2341-14) - на чотири роки позбавлення волі.

У решті вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 19 жовтня 2006 року, приблизно о 15-й годині, перебуваючи в приміщенні кафе "Сюрприз", розташованому на території Центрального ринку міста Миколаєва, незаконно придбав у невстановленої слідством особи особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, вагою 8,1 грами, без мети збуту. Цей наркотичний засіб, розфасований у два паперові згортки, ОСОБА_1 незаконно зберігав у кишені свого одягу.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 зазначає, що його дії не можна вважати злочином, оскільки він діяв під впливом психічного примусу. Зі змісту скарги вбачається, що засуджений просить вирок щодо нього скасувати, а справу - закрити.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення щодо засудженого - без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку злочину грунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом, і є обгрунтованим. Цей висновок, зокрема, грунтується на показаннях ОСОБА_1, який повністю визнав себе винним у вчиненні злочину, даних протоколу особистого огляду засудженого від 19 жовтня 2006 року, згідно з яким у ОСОБА_1 було виявлено та вилучено наркотичний засіб, висновку хімічної експертизи про те, що вилучена у нього речовина є особливо небезпечним наркотичним засобом.

У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необгрунтованими доводи касаційної скарги засудженого про вчинення ним злочину під впливом психічного примусу.

Кваліфікація дій засудженого за ч. 1 ст. 309 КК України (2341-14) є правильною.

Разом із тим, колегія суддів вважає, що суд, призначивши ОСОБА_1 за ч.1 ст. 309 КК України (2341-14) покарання у виді позбавлення волі на строк три роки, не в повній мірі дотримався вимог закону.

Так, відповідно до ст. 65 КК України (2341-14) , суд, призначаючи покарання за вчинений злочин, має врахувати, крім іншого, обставини, що пом'якшують покарання.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 66 КК України (2341-14) обставиною, яка пом'якшує покарання, визнається щире каяття особи, що вчинила злочин.

Як видно з матеріалів справи, місцевий суд, з висновками якого в цій частині погодився й апеляційний суд, визнав обставиною, що пом'якшує покарання, щире каяття ОСОБА_1

Проте при призначенні покарання ОСОБА_1 апеляційний суд цієї обставини не врахував і призначив винному максимальну міру покарання, передбачену санкцією ч.1 ст. 309 КК України (2341-14) , у зв'язку з чим вирок цього суду підлягає зміні.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,

у х в а л и л а :

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок апеляційного суду Миколаївської області від 16 серпня 2007 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Пом'якшити призначене ОСОБА_1 за ч.1 ст. 309 КК України (2341-14) покарання до двох років шести місяців позбавлення волі та на підставі ст. 71 КК України (2341-14) вважати його засудженим на три роки шість місяців позбавлення волі.

У решті зазначене судове рішення залишити без зміни.