Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів: Орлянської В.І. та Франтовської Т.І.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 8 вересня 2016 року

вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 травня 2016 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець м. Світлодарськ м. Дебальцево Донецької області, мешканець

АДРЕСА_1, раніше судимий,

засуджений за:

- частиною 2 статті 185 КК України на 3 роки позбавлення волі;

- частиною 3 статті 186 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі частини 1 статті 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 за сукупністю злочинів остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі статті 71 КК України до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Артемівського міського суду Донецької області від 17 травня 2010 року та остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 11 місяців.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що засуджений не погоджується з постановленими у кримінальному провадженні судовими рішеннями, просить їх скасувати та закрити кримінальне провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 3 статті 429 КПК України касаційна скарга повертається, якщо особа не усунула недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 грудня 2016 року касаційну скаргу засудженого залишено без руху з наданням йому п'ятнадцятиденного строку для усунення недоліків з дня її отримання.

При цьому йому роз'яснювалися вимоги статті 427 КПК України, відповідно до якої у касаційній скарзі, окрім іншого, наводяться обґрунтування вимог щодо незаконності чи необґрунтованості судових рішень з урахуванням підстав для їх скасування або зміни судом касаційної інстанції, визначених у статті 438 КПК України, а також вимоги до суду касаційної інстанції, які б узгоджувались зі статтею 436 КПК України.

Однак, засуджений вказаних вимог кримінального процесуального закону повторно не дотримався, оскільки не врахував вказівок суду касаційної інстанції.

Зокрема, засуджений повторно на обґрунтування своїх вимог вказує на неповноту досудового розслідування та судового слідства, що відповідно до вимог 438 КПК України (4651-17) , не є предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Крім того, засуджений вказуючи на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та наполягаючи на недопустимості доказів у кримінальному провадженні, не звернув уваги на те, що касаційний суд має право скасувати обвинувальний вирок із закриттям кримінального провадження за умови, що обставини в ньому досліджені всебічно, повно й об'єктивно.

До того, засуджений вказуючи на фактичні обставини кримінального провадження, надає доказам іншу оцінку, ніж їм дано судами першої та апеляційної інстанції, що відповідно до статті 348 КПК України не може бути предметом касаційного оскарження.

Отже, засуджений не усунув недоліки, на які йому вказувалося в ухвалі касаційного суду, а відтак його касаційна скарга підлягає поверненню.

На підставі викладеного та керуючись пунктом 1 частини 3 статті 429 КПК України, колегія суддів

повернути касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 8 вересня 2016 року щодо нього.

Ухвала оскарженню не підлягає.