5-3926к07 Про вчинення умисного вбивства групою осіб - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 жовтня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, адвокатів ОСОБА_8, ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_2 на вирок апеляційного суду Вінницької області від 27 квітня 2007 року, яким засуджено

IНФОРМАЦIЯ_1,

не судимого в силу ст. 89 КК України (2341-14) ,

за ч. 1 ст. 121 КК України (2341-14) на 8 років позбавлення волі;

за ч. 1 ст. 119 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі;

за ч. 1 ст. 185 КК України (2341-14) на 1 рік позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів остаточно призначено 14 років позбавлення волі,

IНФОРМАЦIЯ_2,

неодноразово судимого, останнього разу

26.05.2006 року за ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366,

70 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі,

а на підставі ст. 75 КК України (2341-14) звільнено від відбування покарання, з випробуванням

з іспитовим строком 2 роки,

за ч. 1 ст. 119 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі;

за ч. 1 ст. 396 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів остаточно призначено 7 років позбавлення волі, а вирок від 26 травня 2006 року постановлено виконувати самостійно,

IНФОРМАЦIЯ_3,

не судимого,

за ч. 1 ст. 119 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі;

за ч. 1 ст. 396 КК України (2341-14) на 2 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів остаточно призначено 5 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1 солідарно на користь ОСОБА_8 14 524 грн. матеріальної шкоди і 1500 грн. за надання юридичної допомоги та з ОСОБА_1 - 30 000 грн., а з ОСОБА_7 - 15 000 грн. моральної шкоди.

ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 засуджені за вчинення злочинів, за наступних обставин.

У ніч з 25 на 26 березня 2006 року ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 з метою спільного вживання алкогольних напоїв прийшли на станцію технічного обслуговування ПП "Фенікс" (СТО), яка розташована в м. Вінниця вул. Пирогова, 146, де ОСОБА_1 працював охоронцем. У приміщенні СТО на той час перебував охоронець ОСОБА_7

Після спільного вживання алкогольних напоїв в приміщенні СТО, між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 виникла сварка, під час якої ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 почали наносити ОСОБА_8 удари руками по різних частинах тіла, а ОСОБА_1, знайшовши шматок металевої арматури, наніс ОСОБА_8 не менше десяти ударів по голові, від яких останній впав на підлогу і не подавав ознак життя. Вважаючи, що потерпілий мертвий, ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, не бажаючи повідомляти правоохоронні органи, кинули його в річку, яка знаходиться недалеко від СТО, прикріпивши до шиї металеву рейку. Згідно висновку судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_8 настала від механічної асфіксії внаслідок закриття дихальних шляхів водою при утопленні.

Повернувшись в приміщення СТО, ОСОБА_1 умисно, шляхом вільного доступу заволодів шкіряною дублянкою ОСОБА_8 вартістю1200 грн.

У касаційному поданні прокурор просить вирок скасувати через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів у зв'язку з м'якістю, а справу направити на новий судовий розгляд.

Своє подання прокурор мотивує тим, що суд невірно дійшов висновку про впевненість усіх засуджених щодо настання смерті ОСОБА_8 після нанесення йому ОСОБА_1 ударів металевим прутом. Посилаючись на показання в судовому засіданні ОСОБА_6, ОСОБА_7 та висновок судово-медичної експертизи, прокурор твердить, що коли потерпілого ОСОБА_8 скидали у воду, всі підсудні достеменно знали, що він живий, і що всі вони мали умисел на вбивство потерпілого. Крім того, прокурор зазначає, що при призначенні покарання ОСОБА_6 судом порушено вимоги ч. 2 ст. 70 КК України (2341-14) та призначено 7 років позбавлення волі хоча санкція статей, за які його засуджено, передбачає максимальне покарання 5 років позбавлення волі.

Засуджений ОСОБА_1 у касаційній скарзі просить вирок суду скасувати, виправдати його за ч. 1 ст. 119, ч. 1 ст. 185 КК України (2341-14) , мотивуючи тим, що він не приймав участі в утопленні потерпілого і не викрадав його дублянку. Визнає свою вину в заподіянні ОСОБА_8 тяжкого тілесного ушкодження під час сварки та вважає, що до нього безпідставно застосовано максимальну міру покарання. Просить зменшити суму відшкодування моральної шкоди та звільнити від відшкодування матеріальної шкоди.

Касаційна скарга захисника ОСОБА_2, у якій вона просить пом'якшити покарання її сину, аналогічна за змістом зі скаргою засудженого ОСОБА_1

Засуджений ОСОБА_7 у касаційній скарзі твердить, що потерпілому будь-яких тілесних ушкоджень не наносив і його вини у смерті ОСОБА_8 немає. Просить звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Адвокат ОСОБА_4 у касаційній скарзі просить вирок суду змінити, призначити остаточне покарання ОСОБА_7 відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України (2341-14) шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим-3 роки позбавлення волі та звільнити його від покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Засуджений ОСОБА_6 у касаційній скарзі просить вирок суду змінити та призначити йому покарання за сукупністю злочинів 4 роки позбавлення волі, а у зв'язку з тим, що потерпіла в судовому засіданні просила не позбавляти його волі та, враховуючи обставини, що пом'якшують покарання, вважає можливим не позбавляти його волі.

Касаційна скарга адвоката ОСОБА_8 за змістом аналогічна скарзі засудженого ОСОБА_6

Заслухавши доповідача, думку прокурора про необхідність задоволення касаційного подання та часткового задоволення касаційних скарг, пояснення засудженого ОСОБА_1, захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_4, які підтримали касаційні скарги, пояснення представника потерпілої ОСОБА_5, яка підтримала касаційне подання прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання і касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню.

Як вбачається із вироку, суд, аналізуючи докази по справі, визнав доведеною вину ОСОБА_1 у скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України (2341-14) , тобто в умисному спричиненні ОСОБА_8 умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння та ч. 1 ст. 119 КК України (2341-14) як вбивство ОСОБА_8 вчинене через необережність. Дії ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суд кваліфікував за ч. 1 ст. 396 КК України (2341-14) як заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого злочину та за ч. 1 ст. 119 КК України (2341-14) як вбивство ОСОБА_8 вчинене через необережність.

Проте такі висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, допитаний в судовому засіданні ОСОБА_6 пояснив, що ОСОБА_1 наніс ОСОБА_8 близько 10 ударів арматурою по голові, від яких останній впав. Коли ОСОБА_1 та ОСОБА_7 пішли прибирати, він допоміг потерпілому встати, довів його до дальніх воріт в ангарі, які були зачинені на дріт та відкрив їх щоб ОСОБА_8 міг піти зі СТО. Сам ОСОБА_6 повернувся до ОСОБА_1 та ОСОБА_7. Через деякий час всі втрьох вони пішли до місця де залишили ОСОБА_8 і побачили, що він стояв спершись головою на ворота. Коли до потерпілого підійшов ОСОБА_1, він почав просити його відпустити. Тоді ОСОБА_1 взяв потерпілого попід руку і пішов з ним на вихід, а ОСОБА_7 пішов за ними. ОСОБА_8 був при свідомості і до дамби дійшов сам (т.6 а.с. 161-165).

Аналогічні показання в ході судового слідства дав ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_8 стояв біля воріт, які були відчинені. ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_8, взяв його під праве плече і вони пішли до дамби, а він (ОСОБА_7) з рейкою пішов за ними на відстані 3-4 метрів. ОСОБА_6 залишився в ангарі. Коло дамби ОСОБА_1 штовхнув ОСОБА_8, який впав на коліна і лікті та просив відпустити його (т.6 а.с. 168-169).

Крім того, на місці події вилучено з металевих воріт змиви речовини подібної до крові, які згідно висновку судово-медичної експертизи є кров'ю людини, яка могла походити від потерпілого ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 77-78, 203-306).

Відповідно до висновку додаткової судово-медичної експертизи, після отримання відкритої черепно-мозкової травми до виникнення загрозливих для життя явищ, ОСОБА_8 міг жити тривалий проміжок часу, який вимірювався десятками хвилин - годинами (т.3 а.с. 213-215).

Суд не дав належної оцінки зазначеним доказам та прийшов до необгрунтованого висновку про те, що після нанесення ОСОБА_1 10 ударів металевою арматурою по голові ОСОБА_8, останній не міг самостійно, чи за допомогою сторонньої особи пересуватися. При цьому, суд послався на висновки судово-медичних експертиз (т. 1 а.с. 190-193, т. 3 а.с. 213-215) та пояснення експерта Беліченка Т.Д. в судовому засіданні. Проте при проведенні зазначених експертиз таке питання перед експертами не було поставлене і у висновках судово-медичної експертиз відповіді на нього немає, а експерт Беліченко Т.Д. в судовому засіданні не дав однозначної відповіді на запитання, чи міг потерпілий пересуватися після нанесення йому тілесних ушкоджень (т. 6 а.с. 192-193).

Свій висновок про те, що всі засуджені, скидаючи тіло потерпілого у воду, вважали його мертвим, суд не обгрунтував відповідними доказами, а послався на припущення, що на одязі ОСОБА_1 повинні були б залишитися сліди крові, яких там не виявлено та, враховуючи зріст, статуру ОСОБА_8 і важкий стан сп'яніння ОСОБА_1, суд зазначив, що "можна зробити висновок, що ОСОБА_1 без допомоги ОСОБА_6 тіло ОСОБА_8 перенести не зміг би".

Кваліфікуючи дії засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 396 КК України (2341-14) , суд не дав оцінку показам засудженого ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_7 і ОСОБА_6 наносили удари ОСОБА_8 в кімнаті охоронців і продовжували його бити в ангарі. ОСОБА_7 на досудовому слідстві стверджував, що удари руками і ногами потерпілому наносив і ОСОБА_6. В судовому засіданні ОСОБА_7 змінив свої показання, але пояснити причину зміни показань не зміг. Згідно висновку судово-медичної експертизи на тілі потерпілого виявлено більше 20 синців, які розташовані на руках, ногах, тулубі з різних сторін.

Обгрунтовуючи доведеність вини засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, суд у вироку послався на явку з повинною ОСОБА_1 (т. 3 а.с. 9), у якій ОСОБА_1 стверджує, що він участі у вбивстві не приймав, а потерпілого били руками та ногами ОСОБА_6 і ОСОБА_7, а потім вони ж, прив'язавши проволокою до шиї рейку, скинули потерпілого у річку.

Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи, що вплинуло на правильність застосування кримінального закону та визначення міри покарання, а тому вирок підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді належить більш повно з'ясувати обставини справи, дослідити докази та дати їм належну оцінку в сукупності і, в залежності від встановленого, прийняти відповідне рішення.

Всі інші доводи, викладені у касаційному поданні та касаційних скаргах, можуть бути перевірені судом при новому судовому розгляді.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання прокурора, касаційні скарги засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, адвокатів ОСОБА_8, ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок апеляційного суду Вінницької області від 27 квітня 2007 року щодо засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.