640/10505/14-к Про вимагання та одержання хабара, скоєне депутатом селещної ради за позитивне вирішення питання щодо виділення земельних ділянок - 01.02.2017 Прийняття

У касаційній скарзі з доповненнями до неї засуджений ОСОБА_1, не погоджуючись із ухваленими щодо нього судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати, а кримінальне провадження закрити за відсутністю в його діях складу злочину. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на недопустимих доказах, крім того, суд не взяв до уваги тієї обставини, що він не був суб'єктом злочину, а дії працівників правоохоронних органів мали провокативний характер. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок місцевого суду, в своєму рішенні лише навів перелік доказів, при цьому не надавши їм правової оцінки, та ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам ст. ст. 370, 419 КПК України.

Вироком Київського районного суду м. Харкова від 29 липня 2015 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 26 лютого 2016 року, ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 4 ст. 368 КК України ( в редакції Закону від 26 квітня 2014 року) та призначено йому за цим законом покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно - господарських функцій, строком на 3 роки, зі спеціальною конфіскацією грошових коштів у сумі 170 000грн та з конфіскацією майна.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення за таких обставин.

Так, ОСОБА_1 на підставі постанови № 25 засідання Солоницівської селищної виборчої комісії Дергачівського району Харківської області "Про оприлюднення результатів виборів по виборах депутатів Солоницівської селищної ради по виборах голови Солоницівської селищної ради" від 04.11.2010 року рішенням першої сесії VI скликання Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 11.11.2010 року визнано обраним депутатом до вказаної селищної ради.

На підставі рішення Солоницівської селищної ради № 20 від 26.09.2013 року ОСОБА_1 є головою постійної комісії з питань агропромислового комплексу, земельних відносин та використання природних ресурсів, екології, землевпорядкування та землекористування, тобто службовою особою.

На початку листопада 2013 року до ОСОБА_1 звернувся ОСОБА_2 з метою з'ясування питання щодо можливості отримання позитивного рішення сесії Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області з питань виділення трьох земельних ділянок загальною площею 0,5 га громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які розташовані за адресами: АДРЕСА_2.

При цьому, у ОСОБА_1 виник злочинний намір на отримання шляхом вимагання від ОСОБА_2 неправомірної вигоди у розмірі 19 500 доларів США поетапно різними частинами.

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 про те, що за підготовку позитивного проекту рішення засідання земельної комісії вказаної ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення зазначених земельних ділянок площею 0,5 га, подальше винесення вказаного проекту на чергове засідання сесії селищної ради та підтримання цього проекту під час виступу на сесії йому необхідно передати неправомірну вигоду в указаному розмірі, на що ОСОБА_2 вимушений був погодитись.

У період з листопада 2013 року по квітень 2014 року ОСОБА_1, діючи протиправно, перебуваючи у м. Харкові, згідно попередньою домовленістю отримав від ОСОБА_2 останню частину обумовленої суми, зокрема 26 квітня, неправомірної вигоди у розмірі 170 000 грн за підготовку позитивного проекту рішення засідання земельної комісії вказаної ради про затвердження проектів землеустрою на земельні ділянки загальною площею 0,4048 га громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, розташованих за адресами: АДРЕСА_2, подальше винесення вказаного проекту на чергове засідання сесії селищної ради та підтримання цього проекту під час виступу на сесії.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого на підтримання скарги, пояснення прокурора, який заперечив проти скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України встановлено, що підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно зі ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою, крім іншого, зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Однак суд першої інстанції не дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону під час розгляду кримінального провадження та ухвалення вироку.

Так, суд першої інстанції під час судового розгляду належним чином не перевірив та у вироку не дав оцінки доводам обвинуваченого про те, що йому не були відкриті під час досудового розслідування речові докази та аудіо-, відеозаписи як додатки до протоколів негласних слідчих (розшукових) дій, а також про те, що дії працівників органу досудового розслідування носили провокативний характер.

Посилання у вироку на те, що стороні захисту були відкриті матеріали кримінального провадження у 2-х томах, у яких містяться в тому числі аудіо-, відеозаписи та речові докази, крім того, ці матеріали досліджувались у судовому засіданні, та сторона захисту додаткових клопотань не заявляла, на думку колегії суддів, є лише припущеннями суду першої інстанції й не може свідчити про безумовне дотримання вимог кримінального процесуального закону під час досудового слідства.

Також суд першої інстанції визнав допустимим доказом показання свідка ОСОБА_6 без врахування положень ч. 7 ст. 97 КПК України та всупереч вимогам ст.ст. 23, 370 КПК України врахував показання потерпілого ОСОБА_2, які він давав під час досудового розслідування.

За таких обставин колегія суддів уважає, що суд першої інстанції свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину не мотивував у передбачений законом спосіб та ухвалив вирок, який не можна вважати законним і обґрунтованим, а тому він на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Оскільки суд апеляційної інстанції, переглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_1, на вищезазначені порушення закону уваги не звернув, підлягає скасуванню й ухвала суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції необхідно повно й всебічно, з дотриманням вимог кримінального процесуального закону проаналізувати докази, надані сторонами, дати їм належну оцінку, й відповідно до вимог ст. 370 КПК України ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення.

Також у зв'язку зі скасуванням вироку суду першої інстанції колегія суддів уважає за необхідне звільнити ОСОБА_1 з-під варти.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого задовольнити частково.

Вирок Київського районного суду м. Харкова від 29 липня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 26 лютого 2016 року щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.