Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого - судді

Верещак В.М.,

суддів

Лавренюка М.Ю., Мороза М.А.,

за участю прокурора

Матюшевої О.В.

розглянула у судовому засіданні 25 жовтня 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Львівської області на вирок Бродівського районного суду Львівської області від 23 червня 2006 року, яким засуджено

ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1

уродженку м. Кемерова Російської Федерації, судиму:

- 6 серпня 2003 року за ч. 3 ст. 185, 69; ч. 2 ст. 185, 70 КК України (2341-14) на 1 рік 6 місяців позбавлення волі, звільнену

23 вересня 2004 року умовно-достроково на 4 міс 13 днів;

- 20 лютого 2002 року за ст. 395 КК України (2341-14) на

2 місяці арешту,

за ч. 3 ст. 185 КК України (2341-14) на 3 роки 4 місяці позбавлення волі, а на підставі ч. 1 ст. 71 КК України (2341-14) частково приєднано невідбуту частину за попереднім вироком від 6 серпня 2003 року й остаточно визначено 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_1. визнано винною у тому, що вона 22 грудня 2005 року проникла у квартиру своїх батьків по АДРЕСА_1, звідки таємно викрала золоті ювелірні вироби вартістю 1 351 грн. 25 коп.

Крім того, 7 лютого 2006 року ОСОБА_1. проникла у квартиру своїх батьків за цією ж адресою, звідки таємно викрала гроші та колекцію монет на загальну суму 158 грн. 70 коп.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням судом кримінального закону. Посилається на те, що суд безпідставно призначив засудженій покарання на підставі ч. 1 ст. 71 КК України (2341-14) за сукупністю вироків. Указує, що суд, правильно кваліфікуючи дії ОСОБА_1. за першім епізодом за ч. 3 ст. 185 КК України (2341-14) , не зазначив кваліфікуючу ознаку злочину - повторність. Зазначає, що за другім епізодом ОСОБА_1. учинила дрібну крадіжку, за яку передбачена адміністративна відповідальність, і її дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 162 КК України (2341-14) як порушення недоторканості житла.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав доводи касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання та касаційної скарги, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 71 КК України (2341-14) , якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1., яка відбувала покарання за вироком суду від 6 серпня 2003 року, звільнено постановою суду від 23 вересня 2004 року умовно-достроково на 4 міс 13 днів. Крадіжку з квартири батьків вона вчинила 22 грудня 2005 року, тобто через 1 рік і 3 місяці після звільнення з місць позбавлення волі. Отже, суд допустився помилки, призначивши засудженій покарання на підставі ст. 71 КК України (2341-14) за сукупністю вироків.

Дії ОСОБА_1. за першім епізодом судом правильно кваліфіковано за ч. 3 ст. 185 КК України (2341-14) , як таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням до житла. Органами досудового слідства діяння ОСОБА_1. кваліфікувалися ще й за кваліфікуючою ознакою - вчинення крадіжки повторно, проте суд у вироку цю ознаку не зазначив без будь-якої мотивації.

Відповідно до вимог Закону України від 2 червня 2005 року"Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (2635-15) " викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент учинення правопорушення не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з урахуванням установленої податкової соціальної пільги.

Кримінальна відповідальність за крадіжку, вчинену у 2006 році, настає у випадках, коли вартість викраденого майна перевищує 525 грн. Виходячи з цього, у діях ОСОБА_1. за другим епізодом відсутній склад злочину за ч. 3 ст. 185 КК України (2341-14) , оскільки сума викраденого нею майна у потерпілого ОСОБА_2 7 лютого 2006 року складала 158 грн. 70 коп.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що вирок щодо ОСОБА_1. підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд. Під час нового судового розгляду суду необхідно врахувати наведене у даній ухвалі, перевірити доводи, викладені у касаційному поданні прокурора, і за умови підтвердження обсягу обвинувачення, в якому ОСОБА_1. визнано винною за даним вироком, прийняти рішення, яке б відповідало вимогам кримінального закону.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

касаційне подання прокурора задовольнити.

Вирок Бродівського районного суду Львівської області від 23 червня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.