Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного

Суду України у складі:

головуючого-судді

Міщенка С.М.,

суддів

Кармазіна Ю.М. і Нікітіна Ю.I.,

за участю прокурора

Кривов'яза Я.I.

та засудженого

ОСОБА_1

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 23 жовтня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2007 року.

Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2007 року

ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1 року народження, уродженця м. Павлограда, раніше судимого 01 липня 2003 року за ч. 3 ст. 185, ч.

2 ст. 15

ч. 3 ст. 185 , 70 КК України (2341-14) на три роки і три місяці позбавлення волі,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України (2341-14) на п'ять років позбавлення волі.

На підставі статей 75 , 76 КК України (2341-14) ОСОБА_1 було звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки та покладенням на нього обов'язків: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти їх про зміну місця проживання, роботи та навчання; періодично з'являтись для реєстрації.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 5 000 грн.

Вироком колегії суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2007 року вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2007 року щодо ОСОБА_1 скасовано у зв'язку із необхідністю застосування більш суворого покарання.

ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України (2341-14) на п'ять років позбавлення волі. У решті вирок залишено без зміни.

Як установив суд, злочин засудженим було вчинено за таких обставин.

ОСОБА_1 07 листопада 2006 року о 21 год. біля Будинку культури села Межиричі Павлоградського району Дніпропетровської області умисно завдав ударів ножем ОСОБА_2 і, спричинивши йому пошкодження печінки із внутрішньою кровотечею, заподіяв потерпілому тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 ставить питання про скасування постановленого нового вироку. У доводах зазначає про те, що апеляційний суд, застосувавши йому більш суворе покарання, не врахував загальних засад призначення покарання, зокрема, його особу. Вказує, що після постановлення вироку місцевим судом він встав на шлях виправлення, влаштувався на роботу, працював, мав намір відшкодувати завдані збитки, чого апеляційний суд не врахував.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення засудженого, який підтримав свою касаційну скаргу, прокурора

Кривов'яза Я.I., який вважав вирок апеляційного суду законним і обгрунтованим, перевіривши матеріали кримінальної справи та подання, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про заподіяння ОСОБА_1 умисного тяжкого тілесного ушкодження відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується дослідженими в судовому засіданні і наведеними у вироку доказами.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 в ході досудового слідства і в судовому засіданні не заперечував умисного заподіяння потерпілому ОСОБА_2 ножем тяжкого тілесного ушкодження та давав показання про мотиви і обставини вчинення цього злочину, погодився з рішенням суду про недоцільність дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорювалися в апеляційному порядку.

При цьому, ОСОБА_1 визнав, що 04 листопада 2006 року о 21 год. біля приміщення Будинку культури с. Межиричі Павлоградського району Дніпропетровської області під час сварки умисно завдав ОСОБА_2 декілька ударів кухонним ножем в праву частинку тіла, заподіявши йому тілесні ушкодження.

Таким чином, ці та інші зібрані у справі докази переконливо свідчать про те, що ОСОБА_1 умисно заподіяв потерпілому

ОСОБА_2 тяжке тілеснеушкодження і кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 121 КК України (2341-14) є правильною.

Доводи касаційної скарги засудженого про те, що при постановленні свого вироку апеляційний суд призначив йому надмірно суворе покарання є необгрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України (2341-14) при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Визнавши ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, віднесеного до категорії тяжких та призначаючи покарання, суд правильно послався на те, що враховує особу винного, який відбувши покарання у виді позбавлення волі, умисно вчинив новий тяжкий злочин, що не було враховано судом першої інстанції, який безпідставно дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 серпня 2007 року щодо нього - без зміни.