Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Коновалова В.М.

суддів Кузьменко О.Т., Кривенди О.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 18 жовтня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_1 на постановлені щодо ОСОБА_2 судові рішення.

Вироком Галицького районного суду Iвано-Франківської області від 7 серпня 2006 року

ОСОБА_2,

IНФОРМАЦIЯ_1, судимості не має,

засуджено за ч.1 ст. 119 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі.

На підставі п. "б" ст.1 Закону України "Про амністію" (1131-15) від 11 липня 2003 року ОСОБА_2 звільнено від покарання.

Ухвалою апеляційного суду Iвано-Франківської області від 20 листопада 2006 року (rs396765) вирок щодо ОСОБА_2 залишено без змін.

ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він у стані алкогольного сп'яніння 10 вересня 2002 року в м. Коломия Iвано-Франківської області вчинив вбивство ОСОБА_3 через необережність.

За змістом касаційної скарги потерпілий ОСОБА_1, посилаючись на неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_2 за ч.1 ст.119 КК України (2341-14) та м'якість призначеного йому покарання, просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга потерпілого задоволенню не підлягає.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні вбивства ОСОБА_3 через необережність відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими судом доказами, які належним чином оцінені та є обгрунтованими.

Так, свідок ОСОБА_4 - водій ОСОБА_3, та потерпіла ОСОБА_5 - матір ОСОБА_3, показали, що 10 вересня 2002 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 уживали спиртне за місцем проживання останнього. Під час цього між ними не було ані сварок, ані будь-яких конфліктів. ОСОБА_3 самостійно, без будь-якого примусу, приніс продемонструвати ОСОБА_2 свою мисливську рушницю. Під час того, як останній оглядав її, пролунав постріл, внаслідок якого ОСОБА_3 загинув. Будь-яких доказів, які б вказували про наявність у ОСОБА_2 умислу на позбавлення життя ОСОБА_3 органами досудового слідства та суду не здобуто.

Були предметом ретельної перевірки і не знайшли свого підтвердження під час розслідування справи та розгляду її у судах першої та апеляційної інстанцій також і посилання потерпілого ОСОБА_1 на те, що ОСОБА_2 учинив вбивство ОСОБА_3 із корисливих мотивів.

Оцінивши зазначені вище та інші докази, в тому числі показання потерпілого ОСОБА_1, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8, суд правильно засудив ОСОБА_2 за ч.1 ст.119 КК України (2341-14) .

Не заслуговують на увагу також і доводи потерпілого ОСОБА_1 про м'якість призначеного ОСОБА_2 покарання.

Призначене ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України (2341-14) . Окрім того, суд, урахувавши, що ОСОБА_2 підпадає під дію п "б" ст.1 Закону України "Про амністію" (1131-15) від 11 липня 2003 року правильно звільнив його від покарання

Перевіркою матеріалів справи не встановлено порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкодили, чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обгрунтований і справедливий вирок.

З огляду на викладене передбачені законом підстави для призначення справи до касаційного розгляду відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

відмовити у задоволенні касаційної скарги потерпілого ОСОБА_1