Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

головуючого

Пивовара В.Ф.

суддів

Лавренюка М.Ю., Шевченко Т.В.

за участю прокурора

Пересунька С.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 18 жовтня 2007 року кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за касаційним поданням заступника прокурора Полтавської області на вирок Лубенського районного суду Полтавської області від 20 лютого 2007 року, яким

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1 року народження, уродженця

м. Києва, в силу ст.89 КК України (2341-14) такого,

що не має судимості,

засуджено за ч.1 ст.186 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі, а на підставі ст.75 КК України (2341-14) його звільнено від відбування покарання з випробовуванням, із встановленням іспитового строку 1 рік та покладено на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України (2341-14) , в тому числі не рідше одного разу на місяць з'являтися в органи кримінально-виконавчої системи для реєстрації.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим в тому, що він ЗО листопада 2006 року о 21 год. 50 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в приміщенні магазину "Меркурій", що розташований по вул. Леніна, 17-а в м. Лубни з шухляди прилавка, за обставин, встановлених судом і детально наведених у вироку, відкрито викрав 847 грн.

У касаційному поданні заступник прокурора Полтавської області порушує питання про зміну вироку і виключення з нього встановлену судом періодичність з'явлення ОСОБА_1 на реєстрацію в органи кримінально-виправної системи - "не рідше одного разу на місяць".

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що таке слід задовольнити.Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у грабежі та правильність кваліфікації його дій за ч.1 ст.186 КК України (2341-14) грунтуються на сукупності достатніх та допустимих доказів, і такі висновки у касаційному поданні не оспорюються.

Разом з тим, звільняючи на підставі ст.75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком на 2 роки, суд, всупереч вимогам ч.3 ст.13 Кримінально-виконавчого кодексу (1129-15) та роз'ясненням, що зазначені в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 (v0007700-03) від24 жовтня 2003 року з наступними змінами від 10 грудня 2004 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", зобов'язав засудженого періодично - не рідше одного разу на місяць з'являтись на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої системи. А отже, вирок слід відповідно змінити.

Крім того, у вступній частині вироку суд вказав, що ОСОБА_1 раніше судимий. Проте, як вбачається з матеріалів справи, його судимість за вироком від 31 січня 2001 року, відповідно до вимог ст. 89 КК України (2341-14) , погашена, а тому вирок й у цій частині, на підставі ст.395 КПК України (1001-05) , слід змінити.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддівухвалила:

касаційне подання заступника прокурора Полтавської області задовольнити.

Виключити з резолютивної частини вироку вказівку суду стосовно встановленої періодичності з'явлення ОСОБА_1 на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої системи - "не рідше одного разу на місяць".

На підставі ст.395 КПК України (1001-05) виключити з вступної частини вироку вказівку суду про попередню судимість ОСОБА_1, і вважати його, відповідно до вимог ст.89 КК України (2341-14) , таким, що не має судимості.