Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 18 жовтня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілоїОСОБА_1 на постановлені щодо ОСОБА_2 судові рішення.

Вироком Березанського районного суду Миколаївської області від 17серпня 2006 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, судимості не має,

засуджено за ч.2 ст. 286 КК України на 4роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. До нього також застосовано вимоги, передбачені ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з цивільного відповідача ОСОБА_3на користь потерпілої ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 12 000 грн.

Відмовлено у задоволенні цивільного позовуОСОБА_1про відшкодування ОСОБА_2 на її користь моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 19 жовтня 2006 року апеляцію потерпілого ОСОБА_4 залишено без задоволення, а апеляцію потерпілоїОСОБА_1 задоволено частково. Вирок у частині вирішення цивільного позову змінено й збільшено суму стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди на користьОСОБА_1 з 12 000 грн. до 25 000 грн.

ОСОБА_2визнано винуватим у тому, що він 09.10.2005 року, рухаючись по автомобільній дорозі у напрямку м. Одеса, керуючи автобусом "Mersedes - Benz 0302 ", державний НОМЕР_1, перевозячи пасажирів, порушив пункти 2.1 "б",2.3 "б", 12.1, 12.2, 12.3 і 13.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого керований ним автомобіль зіткнувся з автомобілем "Volvo FH-12", який рухався у попутному напрямку, у результаті чого пасажирка автобусу ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження, від яких настала її смерть.

За змістом касаційної скарги потерпілаОСОБА_1, посилаючись на м'якість призначеного ОСОБА_2 покарання та неправильне вирішення її цивільних позовів щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_2, просить ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка вважала за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги потерпілоїОСОБА_1, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні касаційної скарги потерпілої слід відмовити.

Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_2у вчиненні інкримінованого злочину та щодокваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України є законними й обґрунтованими, і в скарзі потерпілою не заперечуються.

Твердження потерпілоїОСОБА_1 про те, що призначене ОСОБА_2 покарання не відповідає ступені тяжкості злочину та його особі внаслідок м'якості, є непереконливими.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

По справі встановлено, що суд, призначаючи ОСОБА_2 покарання, обґрунтовано врахував, ступінь тяжкості вчиненого ним із необережності злочину, особу засудженого, який до вчинення злочину характеризувався позитивно, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, має на утриманні 6 неповнолітніх дітей, обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання.

З урахуванням наведеного суд дійшов вірного висновку про можливість призначення ОСОБА_2 наближеного до мінімального, за санкцією ч.2 ст. 286 КК України, основного покарання та про звільнення ОСОБА_2від його відбування на підставі ст. 75 КК України з випробуванням, із чим обґрунтовано погодилася колегія суддів апеляційного суду, та, яке вважає достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, колегія суддів касаційного суду.

Цивільні позови потерпілоїОСОБА_1 вирішено відповідно з вимогами закону.

Отже, передбачені законом підстави для скасування або зміни судових рішень щодо ОСОБА_2по справі відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,-

вирок Березанського районного суду Миколаївської області від 17 серпня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 19 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 - без задоволення.