5-3869к07 Про пограбування, замах на вбивство - Текст документа

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 16 жовтня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від 06 липня 2007 року щодо нього.

Цим вироком

ОСОБА_2, IНФОРМАЦIЯ_1, уродженця м. Києва, раніше судимого:

03.12.2003 року за ст. 185 ч. 3 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі;

27.02.2004 року за ч. 3 ст. 185, ч.4 ст.70 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі, звільненого 27 червня 2006 року умовно - достроково на 1 рік 2 місяці 19 днів,

засуджено за:

- ч. 3 ст. 185 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі;

- ч.2 ст. 186 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі;

- ч.1 ст. 129 КК України (2341-14) на 2 роки обмеження волі;

- ч. 2 ст. 15 і ч. 2 п. 8 ст. 115 КК України (2341-14) на 10 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

На підставі ст. 71 КК України (2341-14) до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Печерського районного суду м. Києва від 27.02.2004 року і за сукупністю вироків визначено ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 11 років.

Постановлено стягнути з засудженого на користь потерпілих: ОСОБА_3 - 2275 грн. 10 коп. на відшкодування матеріальної шкоди; ОСОБА_4. - 100 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Як визнав суд, ОСОБА_2., будучи наркозалежним, з метою незаконного отримання коштів для придбання наркотичних засобів, 12 серпня 2006 року близько 14-ї години через вікно проник до квартири АДРЕСА_1 звідки таємно викрав майно та гроші потерпілого ОСОБА_3 на загальну суму 2775 грн.

З тією ж метою 3 вересня 2006 року близько 18-ї години ОСОБА_2., знаходячись біля буд. АДРЕСА_2, вирвав з рук ОСОБА_5. сумку, в якій знаходились гаманець з грошима, мобільний телефон "Нокіа", косметичний набір, окуляри та інші речі. У такий спосіб засуджений відкрито заволодів майном потерпілої на суму 1420 грн. 05 коп. Утікаючи від неї, ОСОБА_2. частину речей викинув, а гаманець з грошима та телефон "Нокіа" залишив собі.

На прохання потерпілої ОСОБА_5. затримати злочинця відгукнулися громадяни ОСОБА_6. та ОСОБА_4. Вони, виконуючи свій громадський обов'язок, наздогнали ОСОБА_2 біля будинку НОМЕР_1 і, утримуючи його під руки, повели на місце вчинення ним злочину, щоб передати працівникам міліції, яких викликали на місце події.

З метою уникнути відповідальності за скоєний злочин і втекти ОСОБА_2., рухаючись під супроводом ОСОБА_6. і ОСОБА_4., вихопив з кишені ніж і став погрожувати останнім вбивством, якщо вони не відпустять його.

Сприймаючи цю погрозу реально, ОСОБА_6. відпустив ОСОБА_2

Оскільки ОСОБА_4. продовжував утримувати засудженого останній, реалізуючи свої погрози, умисно, з метою вбивства ОСОБА_4. наніс йому удар ножем в грудну клітину й руку.

Своїми умисними діями, спрямованими на вбивство, ОСОБА_2. спричинив ОСОБА_4. колото-різане поранення грудної клітини справа в проекції 6-го ребра, яке проникає в порожнину перикарда, з пораненням стінки правого шлуночка серця, тобто заподіяв потерпілому тяжке тілесне ушкодження, яке небезпечне для життя.

Однак смерть ОСОБА_4. не настала з незалежних від волі засудженого причин, оскільки потерпілому своєчасно була надана необхідна медична допомога.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2., не оспорюючи обгрунтованості його засудження за ч.3 ст.185 і ч.2 ст. 186 КК України (2341-14) , просить вирок в частині його засудження за ч.1 ст.129 КК України (2341-14) скасувати за відсутністю події злочину та перекваліфікувати його дії з ч.2 ст. 15 і п.8 ч.2 ст.115 на ч. 1 ст. 121 КК України (2341-14) , стверджуючи, що він не погрожував убивством ОСОБА_6. і не мав умислу на вбивство потерпілого ОСОБА_4., й призначити покарання у виді семи років позбавлення волі.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, захисника ОСОБА_1, який підтримав касаційну скаргу засудженого, думку прокурора Кривов'яза Я.I. про залишення вироку апеляційного суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочинів за обставин, викладених у вироку, підтверджується сукупністю доказів, досліджених у судовому засіданні й детально викладених у вироку, і є обгрунтованим.

Так, мотивуючи висновки про те, що ОСОБА_2. вчинив таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, суд обгрунтовано послався на показання потерпілого ОСОБА_3, які узгоджуються і з показаннями самого засудженого й підтверджуються даними, які містяться в протоколі огляду місця події.

Зібраними у справі доказами доведено і вину ОСОБА_2 у відкритому викраденні майна ОСОБА_5.

Зокрема, як убачається з показань потерпілої ОСОБА_5., коли вона 3 вересня 2006 року, близько 18-ї год., разом з ОСОБА_7. проходили повз будинок АДРЕСА_2, ОСОБА_2. вирвав з її руки сумку, в якій знаходились мобільний телефон "Нокіа", гаманець з грошима в сумі 60 грн. та 101 долар США, косметичний набір, окуляри та інші речі, які не являють собою цінності, і втік. Вона стала кликати на допомогу і разом з ОСОБА_7. побігла за ОСОБА_2. У цей час до них на велосипеді під'їхав ОСОБА_6., якому вона повідомила, що сталось. ОСОБА_6. поїхав у напрямку, куди побіг ОСОБА_2. Потім до ОСОБА_6. приєдналися охоронці лікарні, як потім з'ясувалося це були брати IНФОРМАЦIЯ_2. Через декілька хвилин ОСОБА_2 було затримано.

Аналогічні за змістом показання дали потерпілі ОСОБА_6. і ОСОБА_4. та свідок ОСОБА_7

Показання засудженого про те, що ці злочини він вчинив з метою здобути кошти на придбання наркотичних засобів, узгоджуються з даними, що містять у висновку судово-психіатричної експертизи, згідно з яким ОСОБА_2. у період, до якого відносяться інкриміновані йому діяння, виявляв клінічні ознаки опійної наркоманії з синдромом залежності (т. 2, а.с. 26-28).

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 і у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 15 і п. 8 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) також відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими судом доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_6. послідовно стверджував, що він на прохання ОСОБА_5., наздогнавши ОСОБА_2 біля підземного переходу, затримав його. Останній визнав, що саме він вкрав сумку. При цьому робив спроби вирватись. Невдовзі підбіг ОСОБА_4., з яким вони взяли ОСОБА_2 під руки та повели назустріч потерпілій. Несподівано засуджений вихопив ніж і, тримаючи його в правій руці, замахнувся ОСОБА_6. в обличчя, погрожуючи вбити, якщо він не відійде. Потерпілий сприйняв цю погрозу реальною, а тому, побоюючись за своє життя і здоров'я, відпустив руку затриманого та відступив від нього. Оскільки ОСОБА_4. продовжував тримати ОСОБА_2, той умисно завдав ОСОБА_4. удар ножем в грудну клітину і продовжував розмахувати ним на рівні грудей. Побачивши це, ОСОБА_6. шоломом вибив з рук ОСОБА_2 ніж, збив останнього з ніг та разом з ОСОБА_4. і ОСОБА_8. подолали його опір. Невдовзі приїхали працівники міліції, які затримали ОСОБА_2 та вилучили ніж. Потерпіла впевнено вказала, що саме ОСОБА_2. пограбував її.

Ці показання ОСОБА_6. узгоджуються і з показаннями потерпілого ОСОБА_4. про те, що коли вони з ОСОБА_6 вели під руки ОСОБА_2, щоб передати працівникам міліції, той виривався, просив відпустити, обіцяючи заплатити гроші. Потім ОСОБА_2. несподівано відштовхнув ОСОБА_6. та з силою вдарив його, ОСОБА_4., в груди, і намагався втекти. Він схопив ОСОБА_2 за плече, але той розвернувся, і вдарив його ножем в руку. Далі ОСОБА_2., викрикуючи "не підходь, поріжу" став розмахувати ножем. Відчувши біль в грудях, ОСОБА_4. зрозумів, що ОСОБА_2. поранив його ножем.

Iз протоколу огляду місця події убачається, що цей ніж було виявлено та вилучено на місці вчинення злочину. (т. 2 а.с. 39).

Згідно даних, що містяться у висновку судово-медичної експертизи, у ОСОБА_4. виявлено колото-різану рану передньої поверхні грудної клітини справа по навкологрудинній лінії в проекції 6-го ребра, що проникає в порожнину перікарду, поранення стінки правого шлуночка серця, явища гемоперикардіту, правобічного гемоторакса. Зазначене пошкодження спричинено предметом, що має колюче-ріжучі властивості, можливо клинком ножа, та відноситься до тяжких тілесних пошкоджень, як небезпечних для життя (т. 2 а.с. 43-45).

Суд ретельно перевірив доводи ОСОБА_2, аналогічні тим, які викладені у касаційній скарзі, про те, що він нікому не погрожував вбивством та не мав умислу на вбивство ОСОБА_4. Викладені у вироку мотиви про визнання цих доводів безпідставними, судова колегія вважає обгрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

Так, мотивуючи висновки про те, що ОСОБА_2. погрожував вбивством потерпілим, суд обгрунтовано послався на показання потерпілого ОСОБА_6. про те, що засуджений висловлював саме такі погрози, намагаючись уникнути свого затримання за вчинений ним злочин щодо потерпілої ОСОБА_5.

Про достовірність цих показань потерпілого свідчить і та обставина, що ОСОБА_6., побоюючись здійснення ОСОБА_2. погрози вбивством, спочатку відпустив засудженого.

Суд дійшов правильного висновку, що сам характер подальших дій ОСОБА_2 також свідчить про реальність його погрози вбивством, оскільки установлено, що потерпілому ОСОБА_4., який не відреагував на такі погрози та продовжував тримати засудженого, останній наніс один удар ножем в область грудей, спричинивши поранення правого шлуночка серця, а іншим ударом поранив руку.

ОСОБА_2. не заперечує, що зазначені удари потерпілому наніс саме він.

Оцінюючи суб'єктивну сторону складу цього складу, суд, як видно з вироку, обгрунтовано послався на те, що характер заподіяних ОСОБА_4. тілесних ушкоджень, серед яких і колото-різане поранення серця, знаряддя злочину - ніж, яким засуджений наніс удар потерпілому зі значною силою в життєво важливий орган, свідчить про те, що ОСОБА_2. усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав настання смерті ОСОБА_4. і бажав цього результату, який не настав тільки завдяки адекватним діям ОСОБА_6.,ОСОБА_8. й ОСОБА_4. та своєчасно наданій останньому медичній допомозі.

Отже, суд зробив правильний висновок про те, що ОСОБА_2. погрожував ОСОБА_6. вбивством та діяв з умислом на вбивство ОСОБА_4. у зв'язку з виконанням ним громадського обов'язку, але не довів цей злочин до кінця з причин, які не залежали від його волі, і вірно кваліфікував ці його дії за ч.1 ст.129, ч.2 ст. 15 і п.8 ч.2 ст.115 КК України (2341-14) .

Тому посилання у касаційній скарзі ОСОБА_2 на відсутність у справі доказів про вчинення ним цих злочинів, у зв'язку з чим вирок в частині його засудження за ч.1 ст.129 КК України (2341-14) належить скасувати та закрити провадження у справі за цим обвинуваченням та перекваліфікувати його дії з ч.2 ст.15 і ч.2 п.8 ст. 115 на ч.1 ст.121 КК України (2341-14) , є безпідставними.

При призначенні покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України (2341-14) враховував характер та ступінь тяжкості вчинених засудженим злочинів, один з яких відноситься до особливо тяжких, ступінь здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця, дані про його особу, вчинення злочину під час умовно - дострокового звільнення від відбування покарання за попереднім вироком, обставину, яка пом'якшує покарання - з'явлення із зізнанням, і призначив ОСОБА_2 покарання, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.