Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого

Пивовара В.Ф.

суддів

Шевченко Т.В., Кузьменко О.Т.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 жовтня 2007 року кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за касаційною скаргою останнього на судові рішення у даній справі.

Вироком Хмельницького міськрайонного суду від 21 листопада 2006 року

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

не судимого,

засуджено за ч.2 ст.86 КК України 1960 (2001-05) року на 6 років 6 місяців позбавлення волі.

Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь КП "Універмаг "Юність" 3 513 грн.98 коп. на відшкодування матеріальної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, 9 квітня 1999 року близько 11 години, за попередньою змовою з двома невстановленими досудовим слідством особами, проник в приміщення відділу "Золото" універмагу "Юність", що знаходиться по вул. Примакова у м. Хмельницькому, де, погрожуючи застосуванням зброї та насильства до ОСОБА_2 заволодів золотими виробами на загальну суму 3 513 грн.98 коп.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 30 січня 2007 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі, за її змістом, засуджений ОСОБА_1 вказує на те, що до вчинення розбійного нападу не причетний. Зазначає про неповноту та однобічність в стадії досудового слідства та в суді, розгляд справи з обвинувальним ухилом, істотні порушення кримінально-процесуального законодавства, у тому числі права на захист. Зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази його винності в інкримінованому злочині, а висновки суду грунтуються лише на відбитках його пальця та частини долоні. Просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні такої слід відмовити.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні розбійного нападу та кваліфікацію його дій за ч.2 ст.86 КК України (2341-14) відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені з урахуванням усіх як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів, що мали бути взяті до уваги при з'ясуванні дійсних обставин події та грунтуються на зібраних у справі доказах. Зокрема, вони підтверджуються показаннями потерпілої ОСОБА_2 показаннями вказаних у вироку свідків, даними протоколу огляду місця події, висновком судово-дактилоскопічної експертизи та іншими доказами.

Суди як першої, так й апеляційної інстанції ретельно перевіряли доводи засудженого аналогічні тим, що викладені у його касаційній скарзі, про те, що він не причетний до інкримінованого злочину. Викладені в судових рішеннях мотиви про визнання цих доводів безпідставними, такими, що не відповідають матеріалам справи, колегія суддів знаходить обгрунтованими. Фактичні обставини справи свідчать, що ОСОБА_1 намагається у такий спосіб уникнути відповідальності за скоєне.

Перевіркою матеріалів кримінальної справи процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінені доказів, які б ставили під сумнів обгрунтованість висновків суду та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1, судом касаційної інстанції не встановлено. Висновки суду грунтуються на достатніх та допустимих доказах.

Що стосується призначеного ОСОБА_1 покарання, то воно є справедливим, відповідає вимогам ст. 65 КК України (2341-14) , підстав для зміни судових рішень у цій частині також немає.

Таким чином, перевіряючи справу в межах касаційної скарги, і не знаходячи, передбачених ст. 398 КПК України (1001-05) підстав для призначення її до розгляду касаційним судом, керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів,

у х в а л и л а :

У задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 21 листопада 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 30 січня 2007 року відмовити.