Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Селівона О.Ф.,

суддів Пивовара В.Ф., Кузьменко О.Т. за участю прокурора Сухарєва О.М.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 жовтня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 серпня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Закарпатської області від 10 січня 2006 року щодо нього.

Цим вироком ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1, уродженця м. Ужгорода, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 149 КК України (2341-14) , і призначено йому покарання 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Закарпатської області від 10 січня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що він на початку жовтня 2003 року, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 та невстановленою слідством особою на ім'я "ОСОБА_3", з метою здійснення щодо людини незаконної угоди, пов'язаної з її законним переміщенням за її згодою через державний кордон України для подальшого продажу чи іншої передачі іншій особі (особам) з метою сексуальної експлуатації, виготовив для потерпілої ОСОБА_4 необхідні для виїзду за кордон документи, довів до її відома умови роботи та чинив на неї психологічний тиск, таким чином створюючи умови для її вивезення в Чеську Республіку, куди намагався її вивезти.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу закрити за відсутністю в його діях складу злочину, мотивуючи тим, що досудове та судове слідство у справі проведено неповно, однобічно і упереджено, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки грунтуються на непослідовних та суперечливих показаннях потерпілої і свідків, а його винність у вчиненні інкримінованого йому злочину не доведено. Зазначає, що докази згвалтування потерпілої ОСОБА_4 ним, ОСОБА_2 та іншою особою у справі відсутні, її переміщення через кордон не було примусовим, оскільки вона добровільно сіла в автомобіль, яким доїхала до КПП "Шегені", а він лише допоміг їй за грошову винагороду виготовити туристичну візу для виїзду в Чехію в особистих цілях. Посилається на невідповідність мотивувальної частини вироку вимогам ст. 334 КПК України (1001-05) , зокрема тому, що суд всупереч вимогам ст. 275 цього Кодексу у мотивувальній частині вироку послався на прізвища осіб, за попередньою змовою з якими він начебто вчинив злочин, яким не було пред'явлено обвинувачення і розгляд справи щодо яких не провадився. Просить викликати його в засідання суду касаційної інстанції для дачі пояснень.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав, що касаційну скаргу засудженого необхідно задовольнити частково, судові рішення щодо нього змінити, виключивши з них посилання на прізвища осіб, за попередньою змовою з якими ОСОБА_1 вчинив інкримінований йому злочин, а в решті вирок та ухвалу щодо нього залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами.

Доводи ОСОБА_1 про добровільність наміру ОСОБА_4 виїхати в Чехію для роботи у сфері надання сексуальних послуг і його непричетність до створення умов для її виїзду з цією метою перевірялися під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій і обгрунтовано визнані безпідставними з наведенням відповідних мотивів такого рішення у вироку та ухвалі.

Так, потерпіла ОСОБА_4 розповіла, що на початку жовтня 2003 року її приятель ОСОБА_5 познайомив її з ОСОБА_2, який під час зустрічі з ними у кав'ярні "Леон" по вул. Л. Толстого в м. Ужгороді, де до них приєднався ОСОБА_1, запропонував їй роботу в Чехії у сфері надання сексуальних послуг, на що вона погодилась і вони всі разом поїхали у фотоательє, де вона сфотографувалася для закордонного паспорту. Через декілька днів ОСОБА_2, ОСОБА_1 та особа на ім'я "ОСОБА_3" згвалтували її та забрали залікову книжку, після чого вона відмовилась їхати в Чехію. Проте, особа на ім'я "ОСОБА_3" декілька разів телефонувала їй і погрожувала, а ОСОБА_2, утримуючи у себе її залікову книжку, вимагав відшкодувати витрати на виготовлення документів для виїзду за кордон в сумі 1250 доларів США та знайти замість себе трьох-чотирьох дівчат для роботи в Чехії у сфері надання сексуальних послуг. Не маючи можливості виконати ці вимоги, ОСОБА_4 була вимушена погодитися на виїзд до Чехії і 18 та 20 лютого 2004 року зустрілася з ОСОБА_1, який розповів їй про умови майбутньої роботи, проживання, відрахування із заробітку та порядок виїзду і 21 лютого посадив в автомобіль "таксі" до м. Брно, де її мав зустріти ОСОБА_2, але на кордоні з Польщею цей автомобіль було затримано працівниками міліції.

Показання потерпілої ОСОБА_4 послідовні протягом досудового та судового слідства і підтверджуються іншими доказами у справі.

Зокрема, свідок ОСОБА_5 показав, що, будучи обізнаним про бажання ОСОБА_4 виїхати за кордон для роботи у сфері надання сексуальних послуг, він познайомив її зі своїм однокурсником ОСОБА_2, про якого чув, що він може влаштувати дівчину на таку роботу. Під час зустрічі з останнім у кав'ярні "Леон" по вул. Л. Толстого в м. Ужгороді до них приєднався ОСОБА_1, якого ОСОБА_2 представив як свого друга, який буде займатися виготовленням за власні гроші закордонного паспорту і візи для виїзду ОСОБА_4 у Чехію, після чого вони всі разом поїхали у фотоательє, де ОСОБА_4 мала сфотографуватися для документів, при цьому остання, маючи намір виїхати за кордон до 2004 року, просила виготовити документи до цього часу, а ОСОБА_2 та ОСОБА_1 обіцяли в подальшому детальніше розповісти про майбутню роботу. Коли ОСОБА_5 зустрів ОСОБА_4 у січні 2004 року, вона повідомила йому, що ОСОБА_2, ОСОБА_1 та особа на ім'я "ОСОБА_3" згвалтували її і переслідують, примушуючи їхати в Чехію займатися проституцією.

Під час пред'явлення осіб для впізнання ОСОБА_5 упізнав ОСОБА_2 та ОСОБА_1, про що свідчать дані відповідних протоколів.

Як убачається з показань свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8, ОСОБА_1 організував відправлення ОСОБА_4 до Чехії автомобілем "таксі".

Очевидець зустрічей ОСОБА_4 з ОСОБА_1 свідок ОСОБА_9 підтвердив, що останній розповідав їй про умови її проживання в Чехії та роботи у сфері надання сексуальних послуг, а також виготовив їй необхідні для виїзду в Чехію документи і організував цей виїзд.

Згідно з даними протоколу пред'явлення особи для впізнання ОСОБА_9 упізнав ОСОБА_2 як особу, яка мала зустріти ОСОБА_4 у м. Брно Чехії.

Сукупністю зазначених та інших доказів у справі, які узгоджуються між собою, підтверджуються обставини готування ОСОБА_1 за попередньою змовою з іншими особами до здійснення щодо ОСОБА_4 незаконної угоди, пов'язаної з її законним переміщенням за її згодою через державний кордон України для подальшого продажу чи іншої передачі іншій особі (особам) з метою сексуальної експлуатації.

Стосовно твердження ОСОБА_1 про відсутність у справі доказів згвалтування ОСОБА_4 ним, ОСОБА_2 та іншою особою, то зазначений злочин йому не інкримінувався.

Дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 149 КК України (2341-14) кваліфіковано правильно.

Натомість, в мотивувальній частині вироку щодо ОСОБА_1 суд всупереч вимогам ст. ст. 275, 334 КПК України (1001-05) щодо провадження розгляду справи тільки відносно підсудних і тільки в межах пред'явленого їм обвинувачення та зазначення в мотивувальній частині обвинувального вироку формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, та доказів, на яких грунтується висновок суду щодо кожного підсудного, вказав на вчинення злочину ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2, кримінальну справу щодо якого виділено в окреме провадження, та невстановленою слідством особою на ім'я "ОСОБА_3", обвинувачення яким не пред'являлося і розгляд справи щодо яких не провадився.

За таких обставин судові рішення щодо ОСОБА_1 підлягають зміні з виключенням із зазначеного в них формулювання обвинувачення прізвища та імені осіб, за попередньою змовою з якими ОСОБА_1 вчинив злочин, за який його засуджено.

Клопотання засудженого ОСОБА_1 про виклик його для дачі пояснень до суду касаційної інстанції не підлягає задоволенню, оскільки згідно з ч.1 ст.391 КПК України (1001-05) таке клопотання при касаційній перевірці судових рішень, визначених у ч.2 ст.383 КПК України (1001-05) , не є обов'язковим для суду касаційної інстанції, а необхідності у його виклику до касаційного суду не вбачається.

З урахуванням наведеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 серпня 2005 року та ухвалу колегії су ддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Закарпатської області від 10 січня 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Виключити із зазначеного у вироку та ухвалі формулювання обвинувачення прізвище та ім'я осіб, за попередньою змовою з якими ОСОБА_1 вчинив злочин, за який його засуджено, зазначивши, що ОСОБА_1 вчинив цей злочин за попередньою змовою з особою, кримінальну справу щодо якої виділено в окреме провадження, та з невстановленою слідством особою.