Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Пивовара В.Ф.

суддів

Шевченко Т.В., Кузьменко О.Т.

за участю прокурора

Кравченко Є.С.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 жовтня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього.

Вироком Хмельницького міськрайонного суду від 21 серпня 2006 року

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1 року народження, не судимого,

засуджено за ч.1 ст.125 КК України (2341-14) на 510 грн. штрафу.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 3 жовтня 2006 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 засуджений за те, що 4 липня 2005 року близько 15 год. за місцем проживання у квартирі АДРЕСА_1 під час чергової суперечки та сварки з колишньою дружиною ОСОБА_2 побив її, спричинивши легкі тілесні ушкодження у вигляді крововиливу тилу правої кисті, припухлості м'яких тканин тім'яної ділянки.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення щодо нього, а справу закрити за відсутністю в його діях складу злочину. Посилається на необгрунтованість його засудження та зазначає, що будь-яких тілесних ушкоджень ОСОБА_2 не заподіював, а остання обмовила його. Також посилається на порушення вимог кримінально-процесуального закону, зокрема, на його порушення права на захист, оскільки не був повідомлений про розгляд справи в суді апеляційної інстанції та був позбавлений можливості бути присутнім під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка просила залишити касаційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, а судові рішення - скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

ОСОБА_1 засуджено за заподіяння легкого тілесного ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров'я, чи незначної стійкої втрати працездатності.

Відповідно до вимог ст.76 КПК України (1001-05) , для встановлення тяжкості і характеру тілесних ушкоджень передбачено обов'язкове призначення експертизи.

Як видно з матеріалів кримінальної справи, судово-медична експертиза по справі не призначалася і не проводилася.

У судовому засіданні ОСОБА_1 заперечував нанесення ним тілесних ушкоджень потерпілій. Як в апеляції, так і в касаційній скарзі засуджений не виключав наявність тілесних ушкоджень у ОСОБА_2, однак наполягав на тому, що він не був причетний до їх виникнення.

Визнаючи ОСОБА_1 винним в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень, суд послався на акт судово-медичного обстеження ОСОБА_2 (а.с.7). Однак, зазначений акт не містить даних про тривалість розладу здоров'я потерпілої та не дає вичерпної інформації щодо механізму їх заподіяння.

Таким чином, не маючи достатніх та допустимих доказів для правильної кваліфікації дій ОСОБА_1, суд постановив необгрунтоване рішення.

Згідно зі ст.327 КПК України (1001-05) обвинувальний вирок не може грунтуватися на припущеннях і постановляється лише за умови, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена.

Апеляційний суд не звернув уваги на допущені судом першої інстанції порушення вимог закону та залишив вирок без зміни.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судові рішення щодо ОСОБА_1 на підставі ст.398 КПК України (1001-05) підлягають скасуванню, а справа - поверненню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно більш ретельно дослідити докази та вжити заходи для повного та всебічного дослідження обставин справи, зокрема, вирішити питання про необхідність проведення судово-медичної експертизи ОСОБА_2 для з'ясування характеру і тяжкості тілесних ушкоджень потерпілої, а також механізму їх заподіяння.

Керуючись ст.395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів Верховного Суду України,

у х в а л и л а :

касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати вирок Хмельницького міськрайонного суду від 21 серпня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 3 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_1, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.