Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі

головуючого

Пекного С.Д.

суддів

Гриціва М.I., Нікітіна Ю.I.

за участю прокурора

Вергізової Л.А.

розглянувши в судовому засіданні в м.Києві 9 жовтня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, касаційними скаргами потерпілого ОСОБА_1 і його представника ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 15 серпня 2006 року щодо ОСОБА_3

в с т а н о в и л а :

вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 лютого 2006 року

ОСОБА_3,

IНФОРМАЦIЯ_1,

уродженку м.Бєліцьке Добропільського району Донецької області,

громадянку України, несудиму,-

засуджено за ст.356 КК України (2341-14) до виправних робіт строком на 1 рік за місцем роботи з відрахуванням 10 % заробітної плати в доход держави щомісячно.

На підставі ст.49 КК України (2341-14) засуджену ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання у зв"язку з закінченням строків давності.

ОСОБА_3 засуджено за те, що вона, працюючи з 1 травня 2003 року по на підставі трудового договору з приватним підприємцем ОСОБА_1 в магазині IНФОРМАЦIЯ_2, 18 червня 2003 року вчинила самоправство, тобто самовільно, всупереч установленому законом порядку, заволоділа товарно-матеріальними цінностями, належними ОСОБА_1, на загальну суму 1915 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 15 серпня 2006 року зазначений вирок скасовано, а кримінальну справу щодо ОСОБА_3 закрито на підставі п.2 ст.6 КПК України (1001-05) за відсутністю в її діях складу злочину.

У касаційному поданні прокурор зазначає, що висновки апеляційного суду не відповідають фактичним обставинам справи і ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали у зв"язку з неправильним застосуванням кримінального закону з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

У аналогічних за змістом касаційних скаргах потерпілий ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 стверджують, що висновки апеляційного суду не відповідають фактичним обставинам справи і ставлять питання про скасування оскаржуваної ухвали.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційному поданні та касаційних скаргах, колегія суддів вважає, що касаційне подання та касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції, прийнявши рішення про відсутність у діях ОСОБА_3 складу злочину передбаченого ст.356 КК України (2341-14) із закриттям справи, свій висновок належним чином не мотивував, а лише обмежився показаннями ОСОБА_3.

З матеріалів справи вбачається суперечливість між показаннями ОСОБА_3, власника магазину ОСОБА_1, а також свідків, які мали відомості про взаємовідносини між зазначеними особами.

Апеляційна інстанція показання ОСОБА_3, ОСОБА_1 та свідків не проаналізувала і не умотивувала своїх доводів на підтвердження свого висновку про відсутність у діях ОСОБА_3 складу злочину передбаченого ст.356 КК України (2341-14) .

За таких обставин доводи касаційного подання прокурора, а також касаційної скарги колегія суддів вважає обгрунтованими, тому ухвала Апеляційного суду Донецької області від 15 серпня 2006 року щодо ОСОБА_3 підлягає скасуванню.

При новому розгляді справи апеляційний суд має винести своє рішення, мотивоване згідно з вимогами чинного законодавства.

Керуючись статтями ст.ст. 395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів,- ухвалила:

Касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції і касаційні скарги потерпілого ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 15 серпня 2006 року щодо ОСОБА_3 скасувати.

Справу направити у той же апеляційний суд на новий апеляційний розгляд.