Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Коновалова В.М.

суддів

Кузьменко О.Т., Гошовської Т.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 4 жовтня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього.

Вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14 квітня 2006 року

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1, неодноразово судимого, останній раз 06.12.1996 року Дзержинським міським судом Донецької області за ч.3 ст.117 КК України (2341-14) на 7 років позбавлення волі,

засуджено за ч.2 ст.186 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі, ч.2 ст.190 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі, ст.353 КК України (2341-14) на 2 роки обмеження волі.

На підставі ст.70 КК України (2341-14) ОСОБА_1 остаточно призначено - 5 років позбавлення волі.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 8 вересня 2006 року (rs217144) апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок без змін.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він у період із 30 жовтня 2004 року по 23 січня 2005 року за попередньою змовою з особою, матеріали справи щодо якої виділені в окреме провадження, та невстановленою слідством особою, а також і самостійно, повторно вчинив шахрайські дії щодо громадян заволодівши їх майном вартістю: ОСОБА_2 - 440 грн.; ОСОБА_3 - 652 грн.; ОСОБА_4 - 1 760 грн.; ОСОБА_5 - 1 297 грн. 50 коп.; ОСОБА_6 - 610 грн.; ОСОБА_7 -319 грн.; ОСОБА_8 - 390 грн.; ОСОБА_9 - 550 грн.; ОСОБА_10 - 550 грн.; ОСОБА_11 - 650 грн.; ОСОБА_12 - 370 грн.; ОСОБА_13 - 390 грн.

Його також засуджено за те, що він 30 грудня 2004 року та 20 січня 2005 року у м. Донецьку за попередньою змовою з особою, матеріали справи щодо якої виділені в окреме провадження, та невстановленою слідством особою, відкрито, повторно, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя й здоров'я потерпілого та погрозою його застосування, викрав майно ОСОБА_14 та ОСОБА_15 вартістю відповідно 665 грн. і 249 грн.

Учиняючи зазначені злочини (окрім шахрайських дій щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3) ОСОБА_1 самовільно присвоїв владні повноваження службової особи, а саме представлявся потерпілим працівником міліції.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на неправильну кваліфікацію його дій за ч.2 ст.186 КК України (2341-14) та суворість призначеного покарання, просить судові рішення змінити й перекваліфікувати його дії з ч.2 ст.186 на ч.2 ст.190 КК України (2341-14) , призначивши за цією статтею більш м'яке покарання.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що необхідно відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні шахрайських дій стосовно ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 та кваліфікації його дій за ч. 2 ст.190 України є законними й обгрунтованими, і у скарзі засудженим не заперечуються.

Твердження засудженого ОСОБА_1 у касаційній скарзі про неправильну кваліфікацію його дій за ч.2 ст.186 КК України (2341-14) , є безпідставним.

Як убачається з матеріалів справи, потерпілий ОСОБА_15 показав, що 30 грудня 2004 року у дворі будинку № 18-а по вулиці Щорса у м. Донецьку до нього підійшов раніше незнайомий ОСОБА_1 і, пред'явивши посвідчення, представився працівником міліції. Через деякий час до них приєднався ще один чоловік. Спільно вони повідомили, що у дворі цього будинку нещодавно скоєно пограбування дівчини, під час якого у неї викрадено мобільний телефон. Посилаючись на необхідність перевірки його на причетність до вказаного злочину, вони запропонували йому показати свій мобільний телефон, на що він дав згоду та добровільно передав їм свій мобільний телефон. У той момент, коли чоловіки сіли в автомобіль, він зрозумів, що це шахраї і звернувся до них із вимогою повернути телефон, на що вони не відреагували й, продовжуючи утримувати його мобільний телефон, поїхали з місця події.

Потерпілий ОСОБА_14 показав, що 20 січня 2005 року у м. Донецьку при аналогічних обставинах ОСОБА_1 і ще одна невідома особа заволоділи його мобільним телефоном. У той момент, коли він з особами, які представились працівниками міліції, на автомобілі їхали до радіоринку, він зрозумів, що це не справжні працівники міліції, а тому почав вимагати від них повернення свого мобільного телефону, на що вони не погодились, а продовжували удавати із себе працівників міліції, водити його по ринку, а у подальшому, застосовуючи погрози та, утримуючи його за руки, не повернувши телефон, сіли у автомобіль та втекли.

Врахувавши ці показання потерпілих суд, правильно кваліфікував дії ОСОБА_1, розпочаті як шахрайство, але виявлені потерпілими і, не дивлячись на це, продовжені ним, із метою викрадення їх майна, за ч.2 ст.186 КК України (2341-14) .

Призначене раніше неодноразово судимому, у тому числі й за злочини проти власності, ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст.65 КК України (2341-14) , а тому його доводи про суворість покарання є необгрунтованими.

З огляду на викладене передбачені законом підстави для призначення справи до касаційного розгляду відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1.