Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі :

головуючого

Селівона О.Ф.

суддів

Пошви Б.М., Жука В.Г.

за участю прокурора

Брянцева В.Л.

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 4 жовтня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1. на вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 24 липня 2007 року, яким

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

уродженця м. Маріуполя Донецької області,

судимого 14.06.2007 р. за ч. 3 ст. 185 КК України (2341-14) на 1 рік 6 місяців позбавлення волі,

визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 3 ст. 153,

п. 10 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) і йому призначено покарання:

- за ч. 2 ст. 162 КК України (2341-14) 2 роки позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 153 КК України (2341-14) 8 років позбавлення волі;

- за п. 10 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) 14 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_1 призначено 14 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 2 ст. 70 КК України (2341-14) шляхом часткового складання призначеного покарання і покарання за попереднім вироком остаточно ОСОБА_1 призначено 15 років позбавлення волі.

Вирішено питання про речові докази та судові витрати.

Згідно з вироком ОСОБА_1. визнано винним у вчиненні злочинів за таких обставин.

11 березня 2007 року у період з 20 до 22 години ОСОБА_1., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, з метою вбивства ОСОБА_2., до якої він відчував неприязнь, взявши з собою ніж, незаконно проник до її будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, де зайшов у спальну кімнату і наніс удар ножем сплячій на ліжку дочці потерпілої - ОСОБА_3., прийнявши її за ОСОБА_2. Коли після удару ОСОБА_3. повернулась до ОСОБА_1. обличчям і він зрозумів, що допустив помилку в об'єкті злочину, у нього виник умисел на насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом з неповнолітньою ОСОБА_3. та на її вбивство. З метою подолання волі ОСОБА_3. до опору ОСОБА_1. наніс їй безліч ударів ножем в область шиї та грудної клітки, після чого задовольнив з нею статеву пристрасть неприродним способом та вбив її.

Смерть ОСОБА_3. настала від численних колото-різаних поранень шиї та грудної клітки з ушкодженням лівої загальної сонної артерії, лівої яремної вени, серця та обох легень, які призвели до гострої крововтрати і недокрів'ю внутрішніх органів.

Після вчинення злочинів ОСОБА_1. з метою імітації пограбування будинку ОСОБА_2 викрав з будинку майно загальною вартістю 434, 29 грн., чим вчинив дрібне викрадення чужого майна.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1. просить переглянути вирок щодо нього. За змістом касаційної скарги ОСОБА_1. не заперечує проти засудження його за умисне вбивство ОСОБА_3., тільки вважає, що його дії у цій частині належить кваліфікувати за ч. 1 ст. 115 КК України (2341-14) , а із засудженням його за інші злочини і, зокрема, за насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом не згоден, посилаючись на відсутність достовірних доказів його винності у вчинені цього злочину.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування прокурора Брянцева В.Л., який вважав, що скаргу засудженого ОСОБА_1. необхідно задовольнити частково, перекваліфікувати його дії з ч. 2 на ч.1 ст. 162 КК України (2341-14) , призначивши за цим законом 2 роки обмеження волі, а за сукупністю злочинів - покарання, призначене судом першої інстанції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу необхідно задовольнити частково.

Винність ОСОБА_1. в умисному вбивстві ОСОБА_3. в його касаційній скарзі не заперечується і підтверджується дослідженими судом доказами,

Твердження у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1. про необгрунтованість засудження його за незаконне проникнення у житло та насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом за обтяжуючих обставин безпідставні і спростовуються доказами, яким суд дав належну оцінку.

Так, потерпіла ОСОБА_2. показала, що того вечора, коли відбулася зазначена у вироку подія, вона залишила неповнолітню доньку ОСОБА_3. вдома, а сама, закривши вхідні двері свого будинку на автоматичний замок, пішла в гості. ОСОБА_1. ні вона, ні члени її сім'ї у той день до себе у будинок не запрошували.

Як зазначено у висновку трасологічної експертизи, при дослідженні замка вхідних дверей будинку ОСОБА_2. на зовнішній частині головки ригеля виявлено подряпину зі свіжим блиском металу.

Ці дані підтверджують показання потерпілої ОСОБА_2. про те, що вона закривала замок вхідних дверей будинку і цей замок було відкрито стороннім предметом.

З показань засудженого ОСОБА_1. також убачається, що він проник у будинок ОСОБА_2. самовільно, без дозволу осіб, які в ньому проживали.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи на тілі ОСОБА_3., крім колото різаних поранень, було виявлено також тілесні ушкодження, характерні для насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом. Про вчинення щодо ОСОБА_3. статевого злочину свідчить також і стан нижньої білизни та одягу на її трупі.

Разом з тим, кваліфікуючи дії ОСОБА_1. за ч. 2 ст. 162 КК України (2341-14) , суд у вироку послався на те, що він порушив недоторканість житла із застосуванням насильства. Проте у вироку не зазначено, в чому полягало застосування ОСОБА_1 насильства при незаконному проникненні до будинку ОСОБА_4, а з установлених судом обставин справи убачається, що ОСОБА_1. застосував насильство до ОСОБА_3. уже після незаконного проникнення до житла і це насильство пов'язано із вчиненням інших злочинів, а не з незаконним проникненням до житла.

Тому у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1. кваліфікуючих ознак, передбачених ч. 2 ст. 162 КК України (2341-14) , його дії у цій частині необхідно перекваліфікувати на ч. 1 ст. 162 КК України (2341-14) , призначивши йому за цим законом покарання з урахуванням вимог ст. 65 КК України (2341-14) .

Оскільки вчинене ОСОБА_1 умисне вбивство ОСОБА_3. поєднане із насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом, то в решті злочинні дії ОСОБА_1. кваліфіковано правильно, а покарання за рештою злочинів призначено йому відповідно до вимог ст. 65 КК України (2341-14) і вважати його надмірно суворим підстав не вбачається.

Порушень кримінально-процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування ухваленого у даній справі вироку, не виявлено.

З урахуванням наведеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1. задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 24 липня 2007 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_1. з ч. 2 ст. 162 КК України (2341-14) на ч.1 ст. 162 КК України (2341-14) і призначити йому за цим законом 2 (два) роки обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 3 ст. 153, п. 10 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) шляхом часткового складання призначених покарань, призначити ОСОБА_1 14 (чотирнадцять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України (2341-14) шляхом часткового складання призначеного покарання і покарання за попереднім вироком від 16 червня 2007 року остаточно ОСОБА_1 призначити 15 (п'ятнадцять) років позбавлення волі.

В решті вирок залишити без зміни.