5-2903км07 Про підроблення та використання завідомо підробленого документа - Текст документа

розглянула у судовому засіданні 4 жовтня 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_1 на ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Одеської області від 12 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_2.

Вироком Суворівського районного суду м. Одеси від 10 липня 2006 року

IНФОРМАЦIЯ_1, судимого

24 лютого 2005 року за ч. 2 ст. 286 КК України (2341-14)

на 4 роки позбавлення волі, звільненого

на підставі ст. 75 КК України (2341-14) від відбування покарання

з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,

засуджено за ч. 2 ст. 358 КК України (2341-14) на 2 роки обмеження волі, за ч. 3 ст. 358 КК України (2341-14) на 1 рік обмеження волі, за ч. 2 ст. 190 КК України (2341-14) на 1 рік позбавлення волі, за ч. 3 ст. 190 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України (2341-14) остаточно визначено 3 роки позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілих: ОСОБА_1 42 490 грн., ОСОБА_3 - 20 136, 58 грн.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Одеської області від 12 жовтня 2006 року зазначений вирок змінено, звільнено ОСОБА_2 на підставі ст. 75 КК України (2341-14) від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він у грудні 2004 року у м. Одесі, за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, із метою подальшого використання, підробив паспорта на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_5, вклеївши у них свої фотокартки.

Крім того, ОСОБА_2 за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, шляхом використання підроблених документів: свідоцтв про реєстрацію автомобілів, завідомо знаючи, що вони підроблені, та зазначених паспортів, зловживаючи довірою, заволодів:

- 18 грудня 2004 року грошима ОСОБА_6 у сумі 5 400 доларів США, що згідно довідки НБУ складало 28 652 грн.;

- 12 січня 2005 року грошима ОСОБА_7 у сумі 5 400 доларів США, що згідно довідки НБУ складало 28 646 грн.;

- 11 лютого 2005 року грошима ОСОБА_1 у сумі 42 490 грн.;

- 17 лютого 2005 року грошима ОСОБА_3 у сумі 20 136 грн. 58 коп.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного злочину й правильності кваліфікації його дій, посилається на безпідставне звільнення його на підставі ст. 75 КК України (2341-14) від відбування покарання з випробуванням. Указує, що ухвалу апеляційного суду складено з чисельними помилками. Просить скасувати ухвалу апеляційного суду й направити справу на новий апеляційний розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1, наводячи аналогічні доводи, просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 12 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_2 й залишити у силі вирок Суворівського районного суду м. Одеси від 10 липня 2006 року.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, яка підтримала касаційне подання та касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання та касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційне подання та касаційна скарга потерпілого підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України (2341-14) , при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як видно з вироку, суд першої інстанції, визнавши ОСОБА_2 винним у вчиненні зазначених злочинів, у тому числі у заволодінні шляхом шахрайства чужим майном, що завдало потерпілим значної шкоди та шкоди у великому розмірі, і призначаючи йому покарання, згідно з вимогами ст. 65 КК України (2341-14) , врахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчинених злочинів, дані про його особу, обставини справи, які впливають на ступінь його відповідальності, зокрема, щире каяття засудженого й активне сприяння розкриттю злочинів, його позитивну характеристику. Проте належних підстав для звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням судом встановлено не було.

З матеріалів справи убачається, що доводи, наведені апеляційним судом, на обгрунтування звільнення ОСОБА_2 на підставі ст. 75 КК України (2341-14) від відбування покарання з випробуванням, є недостатніми.

Так, апеляційний суд послався на те, що засуджений має постійне місце проживання та роботи, де характеризується виключно позитивно, і, крім того, почав відшкодовувати матеріальну шкоду.

Разом із тим, апеляційний суд не врахував, що на момент порушення зазначеної кримінальної справи і до розгляду її судом ОСОБА_2 не працював і не приймав жодних заходів щодо відшкодування завданої потерпілим матеріальної шкоди, а лише за два дні до слухання справи в апеляційному порядку перерахував їм по 150 грн., що є незначною сумою в порівнянні із заподіяною шкодою.

Апеляційний суд також не взяв до уваги думку потерпілих, які наполягали на призначенні засудженому покарання у виді позбавлення волі без випробування й задоволенні їх цивільних позовів.

Крім того, ухвалу складено з чисельними порушеннями вимог ст.ст. 333 - 335 КПК України (1001-05) , неправильно зазначено дату винесення вироку, ім'я та прізвище засудженого.

З огляду на викладені обставини колегія суддів вважає, що ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_2 необхідно скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд, під час якого слід врахувати наведене у даній ухвалі, перевірити доводи, викладені у касаційному поданні прокурора та касаційній скарзі потерпілого, і за умови підтвердження обсягу обвинувачення, визнаного доведеним судом першої інстанції, прийняти рішення, яке б відповідало вимогам кримінального закону.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційне подання прокурора та касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Одеської області від 12 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_2 скасувати й направити справу на новий апеляційний розгляд.