Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого-судді

Короткевича М.Є.,

суддів

Гриціва М.I. і Нікітіна Ю.I.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 02 жовтня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Чернівецької області на вирок Садгірського районного суду м. Чернівців від 31 липня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 14 листопада 2006 року (rs362649) щодо ОСОБА_1

Вироком Садгірського районного суду м. Чернівці від 31 липня 2006 року

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

уродженця м. Чернівців,

громадянина України,

раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 190 КК України (2341-14) на два роки обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік та покладено на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України (2341-14) .

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Чернівецькій області судові витрати в сумі 70 грн. 62 коп.

Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 14 листопада 2006 року (rs362649) зазначений вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він 15 березня 2006 року, обіймаючи посаду начальника служби охорони на ринку АТВТ АК "Буковина-Авто", розташованого по вул. Коломийська, 15-а в м. Чернівцях, та пообіцявши допомогти ОСОБА_2 встановити контейнер на вказаному ринку, заволодів шляхом обману грошима потерпілого в сумі 5 000 грн.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, порушує питання про скасування постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд. При цьому зазначає, що судом безпідставно перекваліфіковано дії засудженого з ч. 2 ст. 368 КК України (2341-14) на ч. 1 ст. 190 КК України (2341-14) .

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали кримінальної справи та, обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів не вбачає підстав для внесення справи на касаційний розгляд з метою її перегляду з таких підстав.

Як убачається із матеріалів кримінальної справи, органами досудового слідства ОСОБА_1 було пред'явлено обвинувачення в одержанні хабара, поєднаного з його вимаганням, тобто у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України (2341-14) .

Проаналізувавши та дослідивши всі докази по справі в їх сукупності, суд дійшов правильного висновку про те, що останній скоїв злочин, передбачений ч. 1 ст. 190 КК України (2341-14) , тобто заволодів чужим майном шляхом обману, що відповідає фактичним обставинам справи.

Зокрема, доведеність винуватості засудженого у вчиненні шахрайства підтверджується показаннями свідків ОСОБА_3 - почесного президента "Буковина-Авто", ОСОБА_4 - генерального директора "Буковина-Авто", ОСОБА_5 - директора ринку про те, що начальник служби охорони ОСОБА_1 не наділений правом самостійно розміщувати на ринку торгові об'єкти (а.с. 176 зв. - 177 зв.).

Крім того, пунктами 2.10, 2.12 посадової інструкції начальника служби охорони АТВТ-АК "Буковина-Авто", передбачений лише контроль за виконанням розпоряджень директора авторинку по розміщенню торгових об'єктів на його території (а.с. 170 зв.).

З показань свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 - осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність на авторинку, убачається, що вони в різний час укладали договори оренди, але їм не повідомлялося про необхідність сплачувати кошти на благоустрій ринку (а.с.47, 52-54).

Відповідно до показань потерпілого ОСОБА_2, саме ОСОБА_1, а не уповноважена посадова особа авторинку, повідомила йому про необхідність сплати 5 000 грн. за отримання торгового місця.

Отже, суд правильно оцінив вимоги закону про те, що відповідальність за одержання хабара настає тільки за умови, якщо службова особа одержала його за виконання в інтересах того, хто дає хабара, дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, оскільки зібраними у справі доказами встановлено, що ОСОБА_1 був начальником служби охорони авторинку і не був уповноважений надавати місця для встановлення контейнерів на території авторинку.

Крім цього, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 не вживав заходів до вчинення таких дій і іншими службовими особами.

Таким чином, не будучи наділеним відповідною владою і організаційно-розпорядчими функціями та адміністративно-господарськими обов'язками, але завідомо знаючи, що жодних перешкод для отримання ОСОБА_2 законним шляхом місця для встановлення контейнера на авторинку немає, ОСОБА_1 використав це та заволодів майном потерпілого шляхом обману.

Будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність наведених у вироку доказів, немає.

Отже, дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 190 КК України (2341-14) .

Вищенаведеним спростовуються доводи касаційного подання прокурора про неправильне застосування судом кримінального закону.

Зазначена кримінальна була предметом розгляду і в суді апеляційної інстанції. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі і вважати його необгрунтованим чи сумнівним немає підстав.

Вважати, що призначена ОСОБА_1 міра покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, немає підстав.

Вивченням матеріалів кримінальної справи не виявлено порушень кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування або зміну постановлених у справі судових рішень.

Не вбачаючи передбачених ст. 398 КПК України (1001-05) підстав для скасування або зміни судового рішення щодо ОСОБА_1 та керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

у задоволенні касаційного подання на заступника прокурора Чернівецької області на вирок Садгірського районного суду м. Чернівців від 31 липня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 14 листопада 2006 року (rs362649) щодо ОСОБА_1 відмовити.