5-3660км07 Про таємне викрадення чужого майна - Текст документа

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 02 жовтня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Автономної Республіки Крим на вирок щодо ОСОБА_1,

встановила:

вироком Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 3 квітня 2006 року

ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1народження, уродженку та мешканку села Мирного Сімферопольського району Автономної Республіки Крим, раніше не судиму, -

засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України (2341-14) до штрафу в розмірі 680 гривень.

Судом покладено на ОСОБА_1 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися у ці органи для реєстрації.

У апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1 не переглядався.

ОСОБА_1 визнано судом винною і засуджено за те, що вона, будучи в стані алкогольного сп'яніння, 4 лютого 2006 року близько 22-ої години в приміщенні складу по вулиці Залізничній, 4 в селі Мирному Сімферопольського району Автономної Республіки Крим, таємно викрала мобільний телефон ОСОБА_2 вартістю 500 гривень, а потім здійснила з цього телефону розмови на суму 458 гривень 13 копійок.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про зміну вироку суду щодо ОСОБА_1 - виключення покладених на неї обов'язків, що передбачені ст. 76 КК України (2341-14) . Зазначає, що такі обов'язки суд може покласти на особу лише у разі звільнення її від відбування покарання з випробуванням, однак такий закон до ОСОБА_1 не застосувався.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційному поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який її засуджено, правильність кваліфікації її дій, грунтуються на досліджених і перевірених у судовому засіданні доказах, що в касаційному поданні не оскаржуються.

Водночас вирок суду щодо ОСОБА_1 підлягає зміні із-за неправильного застосування кримінального закону при призначенні їй покарання.

З матеріалів справи вбачається, що вироком суду ОСОБА_1 засуджено за ч.1 ст. 185 КК України (2341-14) до штрафу в розмірі 680 гривень і на неї покладено обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися у ці органи для реєстрації.

Проте покладення судом на засуджену певних зобов'язань не грунтується на законі.

Згідно ст. 75 КК України (2341-14) , якщо суд, при призначенні покарання у виді виправних робіт, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням і відповідно до ст.76 цього Кодексу покласти на нього певні обов'язки.

Отже, визнавши ОСОБА_1 винною у вчиненні злочину, відповідальність за який передбачено ч.1 ст.185 КК України (2341-14) , та дійшовши висновку, що їй необхідно призначити покарання у виді штрафу, суд припустився помилки поклавши на неї певні зобов'язання, передбачені ст.76 КК України (2341-14) .

За таких обставин у касаційному поданні обгрунтовано зазначено, що суд допустив неправильне застосування кримінального закону, а це, згідно з п.2 ч.1 ст. 398 КПК України (1001-05) , є підставою для зміни вироку.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів,

у х в а л и л а :

касаційне подання прокурора задовольнити.

Вирок Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 03 квітня 2006 року щодо ОСОБА_1змінити.

Виключити з резолютивної частини вирок вказівку суду про покладення на ОСОБА_1 зобов'язань: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися у ці органи для реєстрації.