Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого - судді

Присяжнюк Т.I.,

суддів

Косарєва В.I., Школярова В.Ф.,

за участю прокурора

Кравченко Є.С.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 2 жовтня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Житомирської області на вирок Черняхівського районного суду Житомирської області від 17 лютого 2006 року, яким

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

громадянку України,

раніше не судиму,

засуджено

- за ч.1 ст.203 КК України (2341-14) до штрафу в розмірі 1190 грн. з позбавленням права займатися виробництвом і реалізацією алкогольних напоїв на строк 3 роки.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 4 квітня 2006 року вирок скасовано, а справу щодо ОСОБА_1 провадженням закрито на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України (1001-05) за відсутністю в її діях складу злочину.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 визнана винною і засуджена за зайняття видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, встановлена законом, за таких обставин.

19.10.2005р. ОСОБА_1, знаходячись за місцем свого проживання на АДРЕСА_1, не маючи ліцензії на виготовлення та збут спиртних напоїв, збула ОСОБА_2 за 10 грн. 1 л самогону.

Цього ж дня, ОСОБА_1, знаходячись за місцем свого проживання, незаконно збула ОСОБА_3 за 5 грн. 0.5 л самогону.

25.10.2005р. ОСОБА_1, знаходячись за місцем свого проживання, незаконно збула ОСОБА_4 - 0.5 л самогону.

28.10.2005р., під час огляду місця проживання ОСОБА_1, працівниками міліції було виявлено і вилучено 1.5 л самогону, який згідно довідок експерта № 2075 від 20.05.05р. є міцним алкогольним спиртовмісним напоєм кустарного виробництва, а також вилучено самогонну закваску та самогонний апарат.

У касаційному поданні заступник прокурора Житомирської області просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Вважає, що висновки апеляційного суду про відсутність в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч.1 ст.203 КК України (2341-14) не грунтуються на вимогах чинного законодавства та матеріалах справи. Посилається на те, що судом не враховано положення Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) від 19.12.1995р.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Апеляційний суд, визнаючи відсутність в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч.1 ст.203 КК України (2341-14) , послався на те, що кримінальна відповідальність за виготовлення, зберігання самогону чи інших міцних напоїв домашнього виробництва, а так само торгівлі зазначеними спиртними напоями чи апаратами усунена з прийняттям КК України (2341-14) 2001 року.

Однак, з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) від 19 грудня 1995 року алкогольними напоями є продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукромістких матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів.

Так, із матеріалів справи вбачається, що відповідно до висновків експерта №2156, №2158 від 31.10.2005р. вилучена у ОСОБА_1 рідина є міцним алкогольним (спиртовмісним) напоєм кустарного виробництва - самогоном, міцністю 46% об'єму спирту при 19 гр.С та закваскою, з якої можливо отримати міцний алкогольний (спиртовмісний) напій кустарного виробництва - самогон (а.с.25,26).

Крім того, господарські відносини по регулюванню виробництва і обігу алкогольних напоїв регулюються вищезазначеним спеціальним законом. Як видно із матеріалів справи судом першої інстанції ОСОБА_1 визнана винною у зайнятті господарською діяльністю, щодо якої є спеціальна заборона, встановлена вищезазначеним законом від 19 грудня 1995 року, що виразилось у виготовленні та торгівлі алкогольними напоями без ліцензії.

Висновки апеляційного суду про те, що виробництво і торгівля алкогольними напоями (домашнього виробництва) не утворює складу злочину, суперечать роз'ясненням, викладеним в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року (va003700-03) про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності, згідно якого виготовлення, придбання, зберігання, транспортування з метою зубу і збут самогону та інших міцних спиртних напоїв домашнього вироблення потрібно кваліфікувати як злочин, передбачений ст.203 КК України (2341-14) .

За таких обставин, суд апеляційної інстанції без достатніх підстав дійшов висновку про закриття справи щодо ОСОБА_1 на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України (1001-05) за відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ч.1 ст.203 КК України (2341-14) .

Оскільки, висновки апеляційного суду не відповідають матеріалам справи і закону, ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд.

При новому апеляційному розгляді справи, суду необхідно більш ретельно перевірити зазначені обставини, усі докази у справі, дати їм належну оцінку, і в залежності від установленого прийняти законне і обгрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 394 -396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційне подання заступника прокурора Житомирської області задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 4 квітня 2006 року щодо ОСОБА_1 - скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у той же суд.