Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі

головуючого

Міщенка С.М.,

суддів за участю прокурора

Глоса Л.Ф. і Вус С.М., Вергізової Л.А.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 2 жовтня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Кіровоградської області на судові рішення щодо ОСОБА_1

Вироком Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 31 жовтня 2006 року

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

уродженку с. Кухнешти Глоденського району Республіки Молдова, без постійного місця проживання, не судиму,

засуджено:

- за ч. 4 ст. 187 КК України (2341-14) на 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є її власністю;

- за ч. 3 ст. 185 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 121 КК України (2341-14) на 7 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років з конфіскацією майна, яке є її власністю.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 лютого 2007 року (rs806491) вирок щодо засудженої змінено - виключено з вироку рішення суду про призначення ОСОБА_1 додаткового покарання у виді конфіскації майна, яке є її власністю. У решті цей вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватою та засуджено за те, що вона 25 червня 2005 року близько 10 години, за попередньою змовою із ОСОБА_2, щодо якої кримінальна справа закрита у зв'язку з недосягненням віку, з якого настає кримінальна відповідальність із застосуванням примусових заходів виховного характеру, з метою викрадення чужого майна проникли до будинку ОСОБА_3, що знаходиться у с. Ружичеве Олександрівського району Кіровоградської області В., звідки таємно викрали гроші у сумі 3 700 грн.

Крім того, 9 квітня 2006 року близько 11 години ОСОБА_1, за попередньою змовою із ОСОБА_2 з метою заволодіння чужим майном проникли до будинку ОСОБА_4 по вулиці Колгоспній в с. Соснівка цього ж адміністративно-територіального району, де вчинили на останнього розбійний напад, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя й здоров'я потерпілого. Під час нападу нанесли ОСОБА_4 численні удари сікачем та металевим совком по голові й тулубу, заподіявши останньому тяжкі тілесні ушкодження, від яких він помер. Переконавшись, що потерпілий не здатний вчинити їм будь-який опір, вони витягли з його кишені гаманець вартістю 4 грн. 90 коп., в якому знаходилось 850 грн., та заволоділи ними.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи доведеність винуватості і правильність кваліфікації дії ОСОБА_1, просить судові рішення щодо засудженої змінити у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Подання обгрунтовує тим, що суд, в порушення вимог ст. ст. 18, 22, 26 КК України (2341-14) , згідно з якими суб'єктами співучасті як особливої форми злочинної поведінки можуть бути лише суб'єкти злочину, помилково послався на наявність в її діях кваліфікуючої ознаки вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, оскільки ОСОБА_2 не є суб'єктом злочинів, за які засуджено ОСОБА_1

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення прокурора Вергізової Л.А., яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які її засуджено, грунтуються на сукупності зібраних у справі доказів, вони є правильними, і у касаційному поданні не оспорюються.

Доводи прокурора про те, що суд неправильно застосував кримінальний закон заслуговують на увагу.

Згідно з вимогами ст. ст. 18, 22 КК України (2341-14) суб'єктом злочину є фізична, осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність. Кримінальній відповідальності за крадіжку, розбій, за умисне завдання тяжких тілесних ушкоджень підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося чотирнадцять років.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_2 народилася IНФОРМАЦIЯ_2, і кримінальна справа щодо неї закрита у зв'язку з недосягненням віку, з якого настає кримінальна відповідальність із застосуванням примусових заходів виховного характеру. Таким чином, суд визнав ОСОБА_1 винуватою у вчиненні злочинів за попередньою змовою із особою, яка не може бути суб'єктом злочину і тому спільне вчинення ними злочину не утворює співучасті.

З урахуванням наведеного, кваліфікуюча ознака - вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб - у справі відсутня.

Керуючись ст. ст. 394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

ухвалила:

касаційне подання заступника прокурора Кіровоградської області задовольнити.

Вирок Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 31 жовтня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 лютого 2007 року (rs806491) щодо ОСОБА_1 змінити, виключити посилання суду на наявність у діях засудженої ОСОБА_1 кваліфікуючої ознаки ч.3 ст. 185, ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 121 КК України (2341-14) - вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб.

У решті цей вирок залишити без зміни.