Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

головуючого

Міщенка С.М.,

суддів

Глоса Л.Ф. і Вус С.М.,

за участю прокурора Морозової С.Ю.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 2 жовтня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Чернігівської області на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 13 грудня 2006 року щодо ОСОБА_1,

встановила:

цим вироком

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

уродженку с. Блажове Рокитнівського району Рівненської області, жительку с. Терешівка Ніжинського району Чернігівської області,

раніше не судиму,

засуджено:

- за ч. 1 ст. 191 КК України (2341-14) на 1 рік 6 місяців обмеження волі без позбавлення права обіймати посади, пов'язані з управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями;

- за ч. 1 ст. 358 КК України (2341-14) на 1 рік обмеження волі;

- за ч. 3 ст. 358 КК України (2341-14) на 1 рік обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки без позбавлення права обіймати посади, пов'язані з управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

У апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1 не переглядався.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватою та засуджено за те, що вона, працюючи продавцем магазину "Закусочна", який належить виробничо-торгівельному підприємству "Лосинівський хлібокомбінат", та відповідно до угоди про повну матеріальну відповідальність будучи матеріально-відповідальною особою, в період з 9 грудня 2005 року по 2 лютого 2006 року умисно привласнила ввірене їй у підзвіт майно, а саме: продукти харчування, загальна вартість яких складає 2 646 грн. 93 коп.

Крім того, з метою приховування нестачі товарно-матеріальних цінностей, ОСОБА_1 при складанні товарно-грошових звітів, які є офіційними документами, умисно внесла до них неправдиві відомості про завищений залишок товару у магазині "Закусочна", що звільняло її від складання актів про нестачу.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи правильність кваліфікації дій засудженої, вважає, що вирок підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Свою вимогу обгрунтовує тим, що суд, в порушення вимог ч. 3 ст. 61 КК України (2341-14) , призначив ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі, не врахувавши те, що вона має дітей віком до 14 років. Просить вирок щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення прокурора Морозової С.Ю., яка частково підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які її засуджено підтверджується доказами, дослідженими судом, і не заперечуються у касаційному поданні. Дії засудженої кваліфіковано правильно.

Що стосується міри покарання, то вона обрана судом невірно.

Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 на момент скоєння злочину мала неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 IНФОРМАЦIЯ_2 та ОСОБА_4 IНФОРМАЦIЯ_3. У зв'язку з цим така міра покарання, як обмеження волі, їй не могла бути призначена судом відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 КК України (2341-14) . Ці вимоги закону суд порушив, про що правильно зазначено в поданні прокурора.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що засуджену необхідно звільнити від покарання на підставі ст. 7 КПК України (1001-05) .

Так, у справі встановлено, що ОСОБА_1 має на утриманні 3-х неповнолітніх дітей, вперше притягується до кримінальної відповідальності за скоєння злочинів середньої та невеликої тяжкості, щиро розкаялась у вчиненому, позитивно характеризується. Наведене свідчить, що засуджена не є суспільно-небезпечною особою, підстав для призначення їй більш суворого покарання немає, а тому колегія суддів вважає, що вона підлягає звільненню від покарання на підставі ст. 7 КПК України (1001-05) , як це передбачено п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 " Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) .

Керуючись ст. ст. 394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

ухвалила:

касаційне подання заступника прокурора Чернігівської області задовольнити частково.

Вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 13 грудня 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити - звільнити її від покарання, призначеного їй місцевим судом за ч. 1 ст. 191, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України (2341-14) .

У решті цей вирок залишити без зміни.