Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

головуючого

Міщенка С.М.,

суддів

Глоса Л.Ф. і Вус С.М.,

за участю прокурора Матюшевої О.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 2 жовтня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника Генерального прокурора України на вирок Скадовського районного суду Херсонської області від 28 грудня 2006 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Цим вироком

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

уродженця м. Херсона, жителя с. Антонівка Скадовського району Херсонської області, раніше не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 191 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

На підставі ст. 76 КК України (2341-14) на ОСОБА_1 покладено обов'язок повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.

ОСОБА_2,

IНФОРМАЦIЯ_2,

уродженця м. Макіївка Донецької області, жителя с. Антонівка Скадовського району Херсонської області, раніше не судимого,

визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України (2341-14) . Покарання призначено йому за ч.1 ст.191 КК України (2341-14) у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

На підставі ст. 76 КК України (2341-14) на ОСОБА_2 покладено обов'язок повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.

У апеляційному порядку вирок щодо засуджених не переглядався.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за те, що він, працюючи на посаді завідуючого господарством Антонівського будинку культури Скадовського району Херсонської області, зловживаючи своїм службовим становищем, за попередньою змовою з ОСОБА_1 - директором цього будинку культури, умисно в період часу з лютого 2004 року до липня 2004 року шляхом зловживання своїм службовим становищем заволоділи майном Антонівського будинку культури вартістю 10435 грн. 25 коп.

Крім того, ОСОБА_2 самостійно в період з лютого 2004 року по липень 2004 року, зловживаючи службовим становищем, заволодів і іншим майном Антонівського будинку культури на суму 350 грн. 72 коп.

У касаційному поданні заступник Генерального прокурора України порушує питання про скасування вироку щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з направленням справи на новий судовий розгляд з мотивів неправильного застосування судом кримінального закону та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Вважає, що суд, призначаючи покарання із застосуванням ст. 75 КК України (2341-14) , всупереч вимогам ст.77 КК України (2341-14) безпідставно звільнив засуджених і від додаткового покарання.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення прокурора Матюшевої О.В., яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні доводи, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України (2341-14) допускається звільнення з випробуванням від відбування тільки основного покарання, а призначені при цьому додаткові покарання( ст. 77) підлягають реальному виконанню, про що суд має зазначити у резолютивній частині вироку.

Такі роз'яснення містяться і в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 (v0007700-03) від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання".

Однак, у вироку суду цього не зазначено, тобто суд, застосувавши ст.75 КК України (2341-14) , незаконно звільнив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від відбування всього призначеного покарання, в тому числі і додаткового.

Крім того, в порушення вимог ст. 335 КПК України (1001-05) суд, визнавши ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 191 КК України (2341-14) , призначив йому покарання не за цим законом, а за ч. 1 ст. 191 КК України (2341-14) .

У зв'язку з порушенням вище вказаних вимог закону, вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді справи, якщо суд дійде до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у пред'явленому їм обвинуваченні, суду належить призначити їм покарання з дотриманням вимог ст. ст. 75, 77 КК України (2341-14) .

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

ухвалила:

касаційне подання заступника Генерального прокурора України задовольнити.

Вирок Скадовського районного суду Херсонської області від 28 грудня 2006 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.