Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот"

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16.12.2012

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012

у справі № 2а-4734/09/1770

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Рівнеазот"

до Державної податкової інспекції у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області.

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВАТ "Рівнеазот" звернулося з позовом про визнання податкового повідомлення-рішення від 28.05.2009 № 0002212342/0/23-121 недійсним.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16.12.2012, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012, в задоволенні позову відмовлено повністю.

ПАТ "Рівнеазот" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом касаційної інстанції здійснено заміну відповідача у справі - Державної податкової інспекції у м.Рівне правонаступником - Державною податковою інспекцією у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням відповідача від 28.05.2009 № 0002212342/0/23-121 податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 13800 грн. за основним платежем та в сумі 4140,0 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями слугували висновки документальної позапланової виїзної перевірки, викладені в акті від 15.05.2009 № 607/23-300/05607824, про порушення вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР, що полягало у неправомірному віднесенні до складу валових витрат за ІІІ квартал 2008 року витрат в сумі 55200,00 грн. за операціями з придбання товару у ПП "Метснаб".

Така позиція обґрунтована податковим органом тим, що валові витрати підтверджені первинними документами, виписаними ПП "Метснаб", що є підприємством з ознаками фіктивності. СВ ПМ ДПІ у Подільському районі м.Києва у рамках розслідування кримінальної справи, порушеної стосовно ОСОБА_2 - директора ОВ "Промислове підприємство "Київметалоконструкція" (контрагент ПП "Метснаб") за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212 та ч. 2 ст. 205 КК України, отримано пояснення від директора ПП "Метснаб" ОСОБА_3 про те, що йому не відомо, хто працював на підприємстві, вів бухгалтерський та податковий облік, здійснював поставки та придбання товару. Податкову звітність він виписував декілька разів, а хто виписував іншу податкову звітність від його імені йому не відомо. Згідно з висновком спеціаліста НДІЕКЦ при ГУ МВС у Харківській області від 13.01.2009 № 15 підписи на податкових деклараціях з податку на прибуток та ПДВ ПП "Метснаб" виконані від імені ОСОБА_3 іншою особою. ПП "Метснаб" відсутнє за юридичною адресою, не має умов для ведення господарської діяльності (основних засобів, трудових ресурсів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів), що вказано у відповіді ДПІ у Московському районі м.Харкова від 02.03.2009 № 15302/7/18-012.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на прибуток валових витрат слід застосовувати положення ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР.

За умови реального здійснення платником податків (покупцем) господарських операцій з придбання товарів (послуг), які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні валових витрат, підстави для позбавлення його права на зазначені витрати відсутні.

Висновки про нереальне вчинення господарських операцій з придбання платником податку товарів (послуг) мають підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами. Податковий орган під час перевірки має досліджувати первинні документи та інші докази з метою встановлення реального руху активів.

Платник податків (покупець товарів) не має обов'язку, повноважень та можливості здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, вимог законодавства щодо створення підприємства, ведення його господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати за вчинені підприємством (продавцем) або його посадовими особами порушення.

Єдиним передбаченим законом (ч. 1 ст. 551 Господарського кодексу України") наслідком фіктивності суб'єкта господарювання є припинення юридичної особи та визнання недійсними її установчих документів. Питання про недійсність інших юридичних дій, учинених таким суб'єктом господарювання, в законі не ставиться. Так само законом не передбачено, що діяльність суб'єкта господарювання з ознаками фіктивності, не породжує будь-яких наслідків його діяльності, а всі вчинені від імені такого суб'єкта юридичні дії - є нікчемними.

Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 № 755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

До Єдиного державного реєстру вносяться відомості щодо наявності юридичної особи та керівників і ці дані використовуються третіми особами як достовірні.

Отже, допущені постачальником чи його контрагентами порушення вимог податкового законодавства можуть потягнути відповідну відповідальність щодо них та не впливають на право покупця на віднесення до складу валових витрат сплачених (нарахованих) витрат.

У справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 наголошував на індивідуальній юридичній відповідальності за податкові правопорушення.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також допустимих доказах.

Враховуючи наведене, суди повинні з'ясовувати вищевказані обставити та належно досліджувати питання щодо фактичного вчинення позивачем господарських операцій з отримання від ПП "Метснаб" товарів в межах господарської діяльності.

З метою дослідження фактичного придбання товарів у межах господарської діяльності необхідно було встановити зміст господарських операцій, за якими позивачем сформовано валові витрати, аналізувати договірні умови поставки товару, фактичний порядок поставки, обсяги товару, мету придбання, належним чином досліджувати первинні бухгалтерські документи, складені під час здійснення господарських операцій, з'ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій поставки тощо та оцінювати такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.

Судами попередніх інстанцій не досліджено питання щодо фактичного вчинення позивачем господарських операцій з отримання від ПП "Метснаб" товару у межах господарської діяльності.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно із ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, належним чином їх оцінити, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, з'ясувати результат розгляду кримінальної справи, на яку посилається відповідач в акті перевірки, оцінити кожен доказ окремо та докази в їх сукупності і залежно від встановлених обставин вирішити справу.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16.12.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Рівненського окружного адміністративного суду.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.