Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого-судді

Короткевича М.Є.,

суддів

Гриціва М.I. і Нікітіна Ю.I.

за участю прокурора

Морозової С.Ю.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 вересня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Херсонської області на вирок Комсомольського районного суду м. Херсона від 09 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_1., яким його,

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1року народження,

уродженця м. Херсона, громадянина України,

раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 186 КК України (2341-14) на 2 роки позбавлення волі та звільнено на підставі ст. 105 КК України (2341-14) від покарання із застосуванням таких примусових заходів виховного характеру, як обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього та передача неповнолітнього під нагляд матері - ОСОБА_2.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

Згідно з вироком, ОСОБА_1. визнано судом винним у тому, що він 20 квітня 2006 року об 11-й годині в приміщенні гімназії № 3, що по вул. Патона, 15 в м. Херсоні, відкрито заволодів мобільним телефоном "Сіменс С 75" неповнолітнього ОСОБА_3 вартістю 720 грн.

У касаційному поданні прокурор просить вирок щодо ОСОБА_1. скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. При цьому посилається на те, що суд, дійшовши висновку про можливість звільнення ОСОБА_1. від кримінального покарання, всупереч вимог ст. 447 КПК України (1001-05) , не закрив кримінальну справу, вирішивши питання про застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених ч. 2 ст. 105 КК України (2341-14) , а визнав його винним у вчиненні вищезазначеного злочину, одночасно застосувавши примусові заходи виховного характеру.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає що це подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 447 КПК України (1001-05) , коли суд при розгляді кримінальної справи, що надійшла з обвинувальним висновком, прийде до висновку про можливість виправлення неповнолітнього, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, без застосування кримінального покарання, він виносить ухвалу, а суддя - постанову про закриття кримінальної справи і вирішує питання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру, передбачених ч.2 ст. 105 КК України (2341-14) .

Зазначена кримінальна справа надійшла до суду з обвинувальним висновком, згідно з яким неповнолітній ОСОБА_1. обвинувачувався у вчиненні злочину середньої тяжкості, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України (2341-14) .

Суд зазначених вимог закону не виконав, а одночасно постановив щодо неповнолітнього ОСОБА_1. обвинувальний вирок і застосував примусові заходи виховного характеру.

Крім того, в порядку ст. 395 КПК України (1001-05) колегія суддів вважає, що судове рішення щодо ОСОБА_1. підлягає скасуванню, оскільки суд не встановив тривалість примусових заходів виховного характеру, передбачених ч. 2 ст. 105 КК України (2341-14) .

Враховуючи наведене, вирок у цій справі як незаконний підлягає скасуванню з направленням її на новий судовий розгляд, під час якого суду слід усунути зазначені недоліки та постановити законне і обгрунтоване рішення.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

касаційне подання заступника прокурора Херсонської області задовольнити.

Вирок Комсомольського районного суду м. Херсона від 09 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той самий суд в іншому складі суддів.