Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Короткевича М.Є.

суддів

Пошви Б.М., Коновалова В.М.

за участю прокурора

Матюшевої О.В.

засудженої

ОСОБА_1

захисника-адвоката

ОСОБА_2

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 25 вересня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 16 травня 2005 року, яким

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

уродженка с.Біликівці Жмеринського району

Вінницької області, громадянка України,

раніше не судима,

засуджена за ч. 4 ст. 190 КК України (2341-14) на 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь: ОСОБА_3 - 1063 грн.; ОСОБА_4 - 8106 грн.; ОСОБА_5 - 3243,5 грн.; ОСОБА_6 - 63 грн.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 24 травня 2007 року вирок змінено: дії ОСОБА_1 перекваліфіковано з ч. 4 на ч. 3 ст. 190 КК України (2341-14) і призначено покарання за цим законом - 4 роки позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винною в тому, що вона, будучи головою правління громадської організації Вінницька обласна асоціація "Землевласник Поділля", вчинила шахрайство у великих розмірах, а саме, в червні місяці 2003 року під приводом влаштування вступу до вищих навчальних закладів заволоділа грошима ОСОБА_6 у сумі 200 доларів США і ОСОБА_3 у сумі 400 доларів США (що загалом становить за офіційним курсом Національного банку України 3198 грн.), та під приводом оформлення документів для поїздки за кордон на роботу заволоділа грошима ОСОБА_5 на загальну суму 1000 доларів США і 335 євро, і ОСОБА_4 - 990 доларів США і 435 євро (що загалом становить за офіційним курсом Національного банку України 15552 грн.), вимагаючи ці гроші частинами протягом періоду з вересня 2003 року по березень 2004 року.

У касаційній скарзі та доповненні до неї засуджена ОСОБА_1 посилається на неповноту досудового та судового слідства, порушення вимог кримінально-процесуального законодавства і просить скасувати постановлені щодо неї судові рішення, а справу закрити через відсутність в її діях складу злочину.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Короткевича М.Є., пояснення засудженої ОСОБА_1 та її захисника-адвоката ОСОБА_2, які підтримали касаційну скаргу та доповнення до неї, міркування прокурора про залишення судових рішень без змін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги та доповнень до неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини злочинів, вчинених ОСОБА_1 і відповідно доказам у справі застосував матеріальний закон.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у шахрайстві, вчиненому повторно у великих розмірах, підтверджуються зібраними по справі доказами.

Зокрема, сама засуджена, вважаючи себе невинною в інкримінованих їй злочинах, разом із тим не заперечувала, що вона від імені асоціація вирішила допомогти ОСОБА_3 та ОСОБА_6 влаштувати до навчального закладу їхніх дітей, а також допомогти працевлаштуватись в Німеччині ОСОБА_5 і ОСОБА_4

Iз показів потерпілої ОСОБА_3 видно, що її дочці син ОСОБА_1 повідомив, що його мати має можливість влаштувати на навчання в аграрний університет, для чого вони приїхали в офіс до ОСОБА_1, де остання повідомила, що потрібно заплатити 400 доларів США спонсорської допомоги. Вона заплатила вказану суму, а ОСОБА_1 запропонувала їй знайти ще людей, які б бажали навчатись і вона запропонувала такі послуги ОСОБА_6 Вступні іспити до університету її дочка не здала і тому вона попросила ОСОБА_1 повернути гроші, однак та їй відмовила.

Такі свідчення узгоджуються зі свідченнями потерпілої ОСОБА_6 про те, що в 2003 році ОСОБА_3 запропонувала її сину поступити на навчання в аграрний університет, пояснивши, що в неї є знайома, яка може допомогти, і, приїхавши до ОСОБА_1 вона заплатила їй 200 доларів США, що підтверджується показами свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та квитанцією № 158 про прийняття ОСОБА_1 від ОСОБА_3 400 доларів США.

Потерпіла ОСОБА_5 показала, що ОСОБА_1 запропонувала їй свою допомогу у відкритті візи, за що необхідно було заплатити 800 доларів США, але в неї таких грошей не було, тому вони домовились про продажу її земельного паю ОСОБА_9 і останній розрахувався за землю грошима із ОСОБА_1, яка запропонувала знайти ще осіб, які бажали б виїхати за кордон, і вона привела ОСОБА_4, яка передала ОСОБА_1 990 доларів США. При цьому ОСОБА_1 повідомила, що потрібно доплатити ще кошти, і вона, забравши з колишнього КСП ім. Можайського свою заборгованість по заробітній платі, передала ОСОБА_1 1000 грн., які та поклала в коробку та заховала в тайнику в стелі свого кабінету. Пізніше, коли ОСОБА_1 перебувала в смт. Вороновиці вона передала їй ще 100 євро. В подальшому звернувшись з ОСОБА_4 до ОСОБА_1 за роз'ясненнями з приводу поїздки, остання їм повідомила, що потрібно доплатити ще по 200 євро для надіслання запрошень на поїздку. Наприкінці березня 2004 року до неї знову зателефонувала ОСОБА_1 та повідомила, що для здачі документів у посольстві потрібно додатково заплатити по 35 євро. Приїхавши разом в посольство Німеччини в Києві щоб здати документи, ОСОБА_1 зробила страховий поліс і вчинила сварку та покинула їх.

Такі свідчення ОСОБА_5 узгоджуються зі свідченнями іншої потерпілої ОСОБА_4, яка дала аналогічні покази.

Твердження в касаційній скарзі і доповненні до неї про те, що покази потерпілих не підтверджуються будь-якими іншими доказами є безпідставними і спростовуються матеріалами справи, які доводять факт отримання ОСОБА_1 грошей від потерпілих саме в зазначених у вироку сумах, зокрема: показами свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які позичали гроші ОСОБА_5 та ОСОБА_4 і знали, що це гроші для ОСОБА_1, яка організовувала виїзд за кордон; свідка ОСОБА_9, який за пропозицією ОСОБА_1 купив земельний пай у ОСОБА_5 і заплатив 800 доларів США, які передав ОСОБА_1, і та при цьому повідомила йому, що ці гроші вона використає на оформлення поїздки ОСОБА_5 за кордон на заробітки; показаннями свідка ОСОБА_13, який був ліквідатором СТОВ ім. Можайського смт. Вороновиця Вінницького району і в листопаді 2003 року на прохання ОСОБА_5 видати їй заборгованість по заробітній платі, приніс до офісу і передав ОСОБА_1 800 грн.; свідка ОСОБА_14 про те, що вона на прохання ОСОБА_4 займалася оформленням візи для виїзду за кордон, але через два тижні до неї додому зателефонувала незнайома жінка, яка представилась головою громадської організації і погрожувала притягненням до

кримінальної відповідальності та наказала терміново повернути ОСОБА_4 всі документи і гроші, після чого остання їй повідомила, що відмовляється від послуг, оскільки знайшла іншу людину, яка швидко та дешево оформить документи для виїзду за кордон; даними протоколу обшуку та фототаблицею до нього, з яких видно, що в приміщенні Вінницької обласної асоціації "Землевласник Поділля" було виявлено та вилучено ксерокопії закордонних паспортів на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_5, та зафіксовано схованку в стелі, на яку вказували потерпілі.

Крім того, із показань свідка ОСОБА_15 вбачається, що він проживав у АДРЕСА_1, де знаходився офіс Вінницької обласної асоціації "Землевласник Поділля", і підтвердив, що ОСОБА_5 часто бувала в офісі ОСОБА_1, оскільки остання допомагала їй та іншим людям виїхати за кордон, та підтвердив факт поїздки ОСОБА_1 з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 до м. Київ у посольство Німеччини з питання виїзду за кордон, а також йому відомо, що одна дівчина, яку вони намагалися влаштувати на навчання в ВДАУ, не здала вступних іспитів і до університету не поступила.

Наведеним спростовуються твердження ОСОБА_1 про її непричетність до отримання грошей від потерпілих.

Той факт, що ОСОБА_1 при цьому діяла від імені асоціації як її голова, свідчить про те, що вона зловживала довірою з боку потерпілих і її дії носили характер шахрайства, оскільки відповідно до Статуту Вінницької обласної асоціації "Землевласник Поділля" її основним завданням є захист прав та інтересів громадян, підприємців, фермерів в області землеволодіння, а оформлення документів для виїзду за кордон та влаштування вступу до навчальних закладів не належить до напрямків її діяльності.

Отже, дії засудженої ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 190 КК України (2341-14) .

Також перевіркою матеріалів справи встановлено, що при проведенні досудового слідства і судовому розгляді не допущено порушень кримінально-процесуального закону, які б перешкоджали суду повно і всебічно дослідити всі обставини справи.

Посилання засудженої на порушення її права на захист є безпідставними, оскільки матеріали справи свідчать, що слідчі дії проводилися за участі захисника, у судовому засіданні інтереси засудженого також захищав адвокат.

Записна книжка ОСОБА_1 була в установленому кримінально-процесуальним законом порядку вилучена, визнана речовим доказом і приєднана до матеріалів справи та досліджена судом як допустимий доказ. Тому доводи щодо цього є неспроможними.

Твердження ОСОБА_1 про те, що потерпілі не мають до неї претензій також не відповідають дійсності, оскільки останні заявили цивільні позови до винної і підтвердили свої вимоги в суді.

Разом із тим, судові рішення в частині призначення покарання ОСОБА_1 підлягають зміні.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання суд не в повній мірі врахував всі обставини справи і дані про її особу.

Як установлено по справі ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, хворіє на гіпертонічну хворобу III стадії з гострим транстуральним інфарктом міокарда зі стійким порушенням ритму і прогресуючою недостатністю кровообігу, має на утриманні матір похилого віку IНФОРМАЦIЯ_2, після скоєння злочину минуло понад три роки і за цей період вона не вчинила будь-яких правопорушень.

Зазначені обставини дають підстави для застосування щодо ОСОБА_1 ст. 75 КК України (2341-14) та звільнити її від відбування покарання з випробуванням, оскільки її виправлення можливо без відбування покарання.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 16 травня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 24 травня 2007 року відносно ОСОБА_1 змінити.

Застосувати щодо ОСОБА_1 ст. 75 КК України (2341-14) і звільнити її від відбування покарання, призначеного судом, з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.