Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду УкраїнИ

у складі:

головуючого - судді

Редьки А.I.,

суддів

Пошви Б.М. і Кузьменко О.Т.,

розглянула в судовому засіданні 20 вересня 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на вирок Сімферопольського районного суду АР Крим від 2 серпня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 7 листопада 2006 року (rs280614) .

Вироком Сімферопольського районного суду АР Крим від 2 серпня 2006 року

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

уродженця м. Пярну Естонія, раніше не судимого,

засуджено :

- за ч. 1 ст. 358 КК України (2341-14) до штрафу в розмірі 550 грн.,

- за ч. 3 ст. 358 КК України (2341-14) до штрафу в розмірі 550 грн.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів, остаточне покарання ОСОБА_1 призначено у вигляді штрафу в розмірі 1100 грн.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він у кінці грудня 2003 року. для отримання кредиту склав довідку про доходи від 1.12.2003р., в яку вніс завідомо неправдиві відомості про те, що він працює на посаді IНФОРМАЦIЯ_2 і отримував за період з вересня по листопад 2003р. заробітну плату в розмірі 1441грн. за місяць. Довідку підписав від імені директора та поставив печатку підприємства.

У цей же період, ОСОБА_1, перебуваючи в приміщенні КРФ АКБ "Укрсоцбанк" в м. Сімферополі, склав протокол зборів засновників КП "Полімаш" за №2 від 1.09.2003р. в яку вніс завідомо неправдиві відомості про призначення його IНФОРМАЦIЯ_2.

Крім того, маючи намір на використання завідомо неправдивих документів, з метою отримання кредиту, ОСОБА_1 надав підроблені довідку про доходи та протокол зборів засновників в АКБ "Укрсоцбанк" і отримав кредит у сумі 4244грн.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення скасувати, справу провадженням закрити на підставі ч. 2 ст. 11 КК України (2341-14) , посилаючись при цьому на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, та неправильне застосування кримінального закону. Крім того вказує на те, що було порушено його право на захист, оскільки він та його адвокат не були повідомлені про розгляд справи в апеляційній інстанції.

Захисник ОСОБА_2 у касаційній скарзі просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, справу провадженням закрити на підставі п. 2 ст. 6 КПК України (1001-05) , з-за відсутності в діях ОСОБА_1 складу злочину, посилаючись при цьому на те, що дії ОСОБА_1 через малозначність не становлять суспільної небезпеки. Також вказує на те, що у ОСОБА_1 є на утриманні двоє неповнолітніх дітей, а суди, засудивши його, не застосували акту про амністію.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у касаційних скаргах, колегія суддів вважає, що у задоволенні скарг слід відмовити.

Висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України (2341-14) , суд зробив на підставі доказів, досліджених у судовому засіданні, і детально викладених у вироку.

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції всебічно та повно дослідивши зібрані по справі докази, у тому числі і ті, на які містяться посилання у скаргах, та давши їм належну оцінку в їх сукупності, дійшов обгрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України (2341-14) .

Доводи наведені у касаційних скаргах, аналогічні за змістом доводам апеляцій, які були ретельно перевірені апеляційним судом і в ухвалі наведені докладні та мотивовані підстави, через які апеляції було визнано необгрунтованими. Рішення апеляційного суду відповідає матеріалам справи.

Посилання засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на те, що скоєні ОСОБА_1 злочини через малозначність не становлять суспільної небезпеки, ретельно перевірялися, як судом першої інстанції, так і апеляційним судом, і визнані безпідставними за обставин, викладених в ухвалі апеляційного суду.

Твердження засудженого ОСОБА_1 про те, що його та його захисника не було належно повідомлено про розгляд справи в апеляційному суді, є непереконливі, оскільки, як убачається з матеріалів справи (а.с. 357), справа була призначена в апеляційному суді на 7.11.2007р. (rs280614) , про що ОСОБА_1 і його захисник були повідомлені.

Iстотних порушень кримінально-процесуального закону, які б вплинули на законність і обгрунтованість судових рішень, у справі не допущено.

Доводи захисника про те, що суд засудивши ОСОБА_1 не застосував до нього акту амністії, є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 вину не визнав і просив до нього амністію не застосовувати (а.с. 192).

Виходячи з наведеного, підстав для призначення справи до розгляду у касаційному порядку з повідомленням зазначених у ст. 384 КПК України (1001-05) осіб немає.

Керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів Судової палати Верховного Суду України у кримінальних справах

у х в а л и л а :

у задоволенні касаційних скарг засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 відмовити.