Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Пивовара В.Ф.

суддів

Шевченко Т.В., Гошовської Т.В.

за участю прокурора

Кравченко Є.С.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 вересня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Автономної Республіки Крим на судові рішення щодо ОСОБА_1

Вироком Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 листопада 2006 року ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1, раніше судиму:

вироком Iндустріального районного суду м.Дніпропетровська від 11.08.2000 року за ч.2 ст.143, ч.2 ст.140, ч.2 ст.17 ч.2 ст.143, ч.3 ст.140, 42 КК України (2341-14) на 5 років, умовно-достроково звільнену 26.06.2003 року на 1 рік 7 місяців 10 днів;

вироком Печерського районного суду м.Києва від 29 липня 2005 року за ч.1 ст.163, ч.2 ст.185, ч.2 ст.190 КК України (2341-14) на 2 роки 6 місяців позбавлення волі,

засуджено за ч.2 ст.185 КК України (2341-14) на 2 роки позбавлення волі;

за ч.1ст.163 КК України (2341-14) на 2 роки обмеження волі;

за ч.2 ст.190 КК України (2341-14) на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів ОСОБА_1 призначено 2 роки позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України (2341-14) ОСОБА_1 за сукупністю злочинів призначено 2 роки 8 місяців позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2039 грн. та на користь ОСОБА_4 1170 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 лютого 2007 року (rs771421) вирок залишений без зміни.

ОСОБА_1 засуджена за те, що 16 листопада 2004 року з поштової скриньки АДРЕСА_1 викрала лист, адресований ОСОБА_2, і, порушивши таємницю листування, незаконно ознайомилась зі змістом листа, отримавши, таким чином, відомості про ОСОБА_2 та її родичів, необхідні для скоєння злочину.

17 листопада 2004 року ОСОБА_1 прийшла за місцем проживання ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1, назвалась вигаданим ім'ям та повідомила, що є знайомою сестри ОСОБА_3, потім шляхом обману та зловживання довірою потерпілої заволоділа її грошима в сумі 300 грн. та речами, загальною вартістю 931 грн., а, крім того, таємно викрала в квартирі майно ОСОБА_2 на загальну суму 808 грн.

18 листопада 2004 року ОСОБА_1 підійшла до працівника пошти, який проводив вивантаження листів з поштової скриньки, розташованої на будинку по вул.Будівельників у м.Ялті, та шляхом обману заволоділа листом ОСОБА_4, незаконно ознайомилась з текстом листа, дізнавшись про відомості, необхідні для вчинення злочину щодо потерпілої ОСОБА_4 Того ж дня прийшла до АДРЕСА_2, де назвалась вигаданим ім'ям, і, використавши відомості, про які дізналась з листа, увійшла в довіру до потерпілої ОСОБА_4, а потім, зловживаючи довірою та шляхом обману заволоділа грошима потерпілої на суму 1170 грн.

У касаційному поданні заступник прокурора Автономної Республіки Крим просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1, а справу направити на новий судовий розгляд. Посилається на неправильне застосування судом кримінального закону при призначенні засудженій покарання. Зокрема, вказує, що, призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд, всупереч вимог ст.71 КК України (2341-14) , не приєднав (повністю або частково) до покарання, призначеного за новим вироком, невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Крім того, призначивши за ч.2 ст.185 та ч.2 ст.190 КК України (2341-14) однакове за видом та розміром покарання, застосував принцип поглинання менш суворого покарання більш суворим, чим порушив вимоги ст.70 КК України (2341-14)

Заслухавши доповідача - суддю Шевченко Т.В., прокурора Кравченко Є.С., яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню, а вирок суду зміні з таких підстав. Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які вона засуджена грунтується на доказах, що були досліджені в судовому засіданні і не оспорюються в касаційному поданні. У той же час, призначаючи покарання за сукупністю злочинів на підставі ч.1 ст.70 КК України (2341-14) , суд порушив вимоги цього закону, оскільки, призначивши однакові за видом і розміром покарання за злочини, передбачені ч.2 ст.185 і ч. 2 ст.190 КК України (2341-14) , призначив остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим. За таких обставин внаслідок неправильного застосування кримінального закону, згідно зі ст.371 КПК України (1001-05) вирок підлягає в цій частині зміні шляхом пом'якшення покарання за ч.2 ст.185 КК України (2341-14) та призначення покарання за ч.1 ст.70 КК України (2341-14) із збереженням принципу, застосованого судом першої інстанції. Оскільки ці недоліки не було виправлено судом апеляційної інстанції, ухвала апеляційного суду також підлягає зміні.

Що стосується доводів касаційного подання про необхідність скасування вироку у зв'язку із безпідставним незастосуванням ст.71 КК України (2341-14) , то їх не можна визнати переконливими. Як убачається з матеріалів справи, вироком Печерського районного суду м.Києва від 29.07.2005 року ОСОБА_1 вже було призначено покарання за сукупністю вироків і було враховане покарання, частково не відбуте за вироком Iндустріального районного суду м.Дніпропетровська від 11.08.2000 року.( а.с.135) Призначаючи покарання за оскаржуваним вироком на підставі ч.4 ст.70 КК України (2341-14) , суд виходив із остаточного покарання, яке було призначено попереднім вироком, а не з покарання, призначеного за окремі злочини. Тому підстав для застосування повторно ст.71 КК України (2341-14) в данному випадку немає.

Керуючись ст.394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційне подання заступника прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити частково. Вирок Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 листопада 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 лютого 2007 року (rs771421) щодо ОСОБА_1 змінити. Покарання, призначене за ч.2 ст.185 КК України (2341-14) , знизити до 1 року 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч.1ст.70 КК України (2341-14) призначити покарання у виді 2-х років позбавлення волі. У решті вирок та ухвалу залишити без зміни.