Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого, судді

Редьки А.I.

суддів

Лавренюка М.Ю. та Пошви Б.М.

за участю прокурора захисників

ОСОБА_6 ОСОБА_4. і ОСОБА_5.

розглянувши в судовому засіданні 20 вересня 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_2., захисника - адвоката ОСОБА_4. і захисника ОСОБА_5. на вирок Апеляційного суду Полтавської області від 18 травня 2007 року, яким частково скасовано вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука від 27 листопада 2006 року про засудження:

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1року народження,

немаючого судимості,

ОСОБА_2,

IНФОРМАЦIЯ_2року народження,

немаючого судимості,

і

ОСОБА_3,

IНФОРМАЦIЯ_3року народження,

немаючого судимості,

за ч. 2 ст. 365 КК України (2341-14) на три роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком на два роки, кожного, а на підставі ст. 75 КК України (2341-14) кожного їх звільнено від відбування покарання з випробуванням на два роки і на кожного покладено обов'язки, передбачені п. п. 3, 4 ст. 76 КК України (2341-14) .

установила:

Що командира взводу ОРДПС ДАI Кременчуцького УМВС України в Полтавській області ОСОБА_1та інспекторів цього міліцейського підрозділу ОСОБА_2і ОСОБА_3 визнано винуватими у тому, що вони 13 червня 2001 року під час чергування на вул. АДРЕСА_1зупинили автомобіль "Хонду" і побили пасажира ОСОБА_7., який запротестував їхнім діям, а вони, у свою чергу впізнали його, як особу, котра напередодні ОСОБА_2звинувачувалась у керуванні транспортним засобом у нетверезому стані. Після невдалої спроби силою посадити ОСОБА_7. у службовий автомобіль, ОСОБА_2 вдарив його коліном у пах і душив за шию. ОСОБА_1двома руками збив ОСОБА_7. на землю і вдарив його головою об асфальт, а ОСОБА_3наніс потерпілому удар ногою у бік. У такий спосіб вони заподіяли ОСОБА_7. середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Своїм вироком апеляційний суд призначив ОСОБА_1., ОСОБА_2. і ОСОБА_3. за ч. 2 ст. 365 КК України (2341-14) по три роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій представників влади строком на три роки, і на підставі ст. 75 КК України (2341-14) звільнив ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням на два роки, поклавши на нього обов'язки, передбачені п. 3 ст. 76 КК України (2341-14) . У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2. просить скасувати судові рішення, а справу - закрити за відсутністю в діях складу злочину. Твердить, що він діяв у межах закону, а потерпілий і свідки обмовили його.

Захисник - адвокат ОСОБА_4. у касаційній скарзі просить теж скасувати вироки судових інстанцій щодо ОСОБА_1і ОСОБА_2, а справу - закрити за відсутністю в діях складу злочину. Вважає, що досудове і судове слідство були проведені однобічно, неповно, з істотними порушеннями кримінально - процесуального закону. На його думку, докази у справі - сфальсифіковані. Звертає увагу на обставини, які пом'якшують покарання своїм підзахисним.

Захисник ОСОБА_1О.М. у касаційній скарзі просить пом'якшити покарання ОСОБА_1., не позбавляти його волі, оскільки він є єдиним годувальником у сім'ї, має двох неповнолітніх дітей і хворих батьків похилого віку.

Судові рішення щодо засудженого ОСОБА_2 не оскаржуються і касаційне подання не принесено.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, виступи захисника - адвоката ОСОБА_4. і захисника ОСОБА_5., які підтримали доводи скарг, прокурора, яка вважала, що касаційні скарги не підлягають задоволенню і просила залишити вирок апеляційного суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скаргах, колегія суддів вважає, що підстав для їх задоволення немає.

Винуватість ОСОБА_1і ОСОБА_2у вчиненні службового злочину, за який вони засуджені, доведена доказами, які були предметом судової перевірки і змістовно наведені у вироку.

В основу вироку суд поклав показання потерпілого ОСОБА_7, який незмінно твердив, що працівники міліції Кіріков, ОСОБА_2 і ОСОБА_3уночі побили його за те, що він фактично став на захист водія ОСОБА_8., котрого засуджені безпідставно зупинили на вулиці, а його почали лаяти за порушення правил безпеки руху напередодні. За словами ОСОБА_7, всі троє міліціонерів примушували його сісти до їхнього автомобіля, а потім почергово нанесли йому удари руками і ногами в різні частини тіла, збили з ніг. При цьому ОСОБА_2 душив його за шию, а ОСОБА_1схопив за волосся і вдарив головою об асфальт.

Зазначені показання ОСОБА_7 підтвердив під час проведення з ним відтворенні обстановки і обставин події.

Ці та інші показання ОСОБА_7 в деталях збігаються з показаннями очевидців події, свідків ОСОБА_8. і ОСОБА_9., які бачили як працівники міліції Кіріков, ОСОБА_2 і ОСОБА_3били потерпілого.

Вважати, що ОСОБА_7чи названі свідки обмовляли засуджених або були упередженими щодо них, у судових інстанцій підстав не було.

За таких обставин і, враховуючи дані, які містяться у висновках судово-медичної експертизи, про кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, виявлених в ОСОБА_7 (закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, що зумовило розвиток правобічного посттравматичного кохлеоневриту з подальшим значним зниженням слуху), судові інстанції дійшли обгрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1і ОСОБА_2 вчинили діяння, які за своїми ознаками утворюють склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України (2341-14) .

Покарання, що відповідає положенням ст. 65 КК України (2341-14) для ОСОБА_1і АДРЕСА_1, слід визнати те, яке їм призначила апеляційна інстанція, оскільки місцевий суд не в повній мірі врахував конкретні обставини справи і дії ОСОБА_1та ОСОБА_2на місці події, де вони вчинили злочин, який відноситься до категорії тяжких. Тому вважати, що призначені їм покарання є надмірно суворі, як стверджується в скаргах, підстав не вбачається.

Будь-яких даних для зміни чи скасування судових рішень щодо ОСОБА_1і АДРЕСА_1, немає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394 - 398 КПК України (1001-05) , колегія суддів

ухвалила:

касаційні скарги засудженого ОСОБА_2., захисника - адвоката ОСОБА_4. і захисника ОСОБА_5. залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Полтавської області від 18 травня 2007 року щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - залишити без зміни.