Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Пивовара В.Ф.

суддів

Шевченко Т.В., Гошовської Т.В.

за участю прокурора

Сухарєва О.М.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 вересня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього.

Вироком Боровського районного суду Харківської області від 20 листопада 2006 року ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1, не судимого,

засуджено за ч.2 ст.286 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік.

На підставі ст.75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком 2 роки і покладено обов'язки, передбачені п.2, 3, 4 ч.1 ст.76 КК України (2341-14) .

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1500 грн. на відшкодування моральної шкоди; на користь ОСОБА_3 2146,50 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 18 січня 2007 року вирок залишений без зміни.

ОСОБА_1 засуджений за порушення правил безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, внаслідок чого потерпілому заподіяно середньої тяжкості тілесне ушкодження, а також смерть іншого потерпілого.

Так, 14 липня 2005 року близько 21 год. 20 хв. на автодорозі по вул.Запорощенко с.Підвисоцьке Боровського району Харківської області ОСОБА_4, не маючи документів на право керування транспортним засобом (мотоциклом), не маючи теоретичної і практичної підготовки керування, у стані алкогольного сп'яніння, керував мотоциклом Дніпро-11 НОМЕР_1, перевозячи на сидінні пасажира ОСОБА_2. Під час руху, при обмеженій видимості, в темну пору доби, ОСОБА_4 посигналив групі молоді, яка перебувала на протилежній стороні вулиці, і обернувся назад. Відволікаючись таким чином від керування мотоциклом, ОСОБА_4 допустив зіткнення з тракторним причепом ПТС, який знаходився у зчіпці з трактором ЮМЗ-6 і частково перекривав проїзджу частину дороги. Причіп знаходився на проїзджій частині внаслідок того, що власник цього транспортного засобу ОСОБА_1 після спроб завести трактор і відбуксувати причіп з дороги, через відсутність в тракторі дизпалива, залишив його на дорозі без освітлювальних ліхтарів і попереджувальних знаків, необхідних при вимушеній зупинці транспортного засобу, чим порушив п.п.9.11, 9.10 Правил дорожнього руху України.

У результаті зіткнення мотоцикла з тракторним причепом водій мотоцикла ОСОБА_4 отримав відкриту тяжку тупу травму голови, несумісну з життям, від якої помер на місці. Пасажир мотоцикла ОСОБА_2 отримала середньої тяжкості тілесне ушкодження.

У касаційній скарзі та доповненні до неї засуджений ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення щодо нього, а справу закрити за відсутністю в його діях складу злочину. Посилається на необгрунтованість його засудження, порушення вимог кримінально-процесуального закону, неповноту та однобічність досудового і судового слідства, порушення його права на захист. Вважає, що цивільний позов у справі є необгрунтованим.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а судові рішення зміні, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення по справі - скасуванню з направленням справи на нове розслідування з таких підстав.

Обов'язковим елементом об'єктивної сторони злочину є причинний зв'язок між діянням та суспільно-небезпечними наслідками. При цьому слід зазначити, що причинний зв'язок має місце лише тоді, коли діяння виступає необхідною, головною умовою, без якої неможливо настання наслідку. Як убачається з матеріалів справи, органи досудового слідства і суд дійшли висновку, що дорожньо-транспортна пригода відбулася як внаслідок порушень Правил дорожнього руху з боку ОСОБА_4, так і ОСОБА_1.

У той же час ні в ході досудового слідства, ні в суді не було в повній мірі перевірено чи існував необхідний причинний зв 'язок між діяннями кожної з цих осіб і наслідками, що настали.

Зокрема, для перевірки цих обставин не було проведено відтворення обстановки і обставин події за участю потерпілої ОСОБА_2 та свідків, для з'ясування того, на якій відстані від причепу, що його залишив на проїзджій частині догори ОСОБА_1, ОСОБА_4 відволікся від управління транспортним засобом і яким чином це вплинуло на розвиток причинного зв'язку між діянням і його наслідками. За результатами цієї слідчої дії необхідно було призначити авто-технічну експертизу для з'ясування того, в чому дії обох учасників дорожнього руху не відповідають Правилам дорожнього руху і чи можна було уникнути тих наслідків, що настали в разі виконання кожним із них вимог цих Правил.

За таких обставин є недостатньо обгрунтованими посилання в обвинуваченні, з яким погодився суд, на порушення ОСОБА_4 лише п.2.1 "а" і порушення ОСОБА_1 п.п. 9.11 "б", 9.10 "б" Правил дорожнього руху. При цьому слід звернути увагу на нечіткість формувань, які стосуються положень названих Правил. Зокрема, згідно із Загальними положеннями Правил у них вживаються терміни "недостатня видимість" та "обмежена оглядовість". Тому застосування у процесуальних документах терміну"обмежена видимість" викликає непорозуміння щодо дійсних обставин ДТП, оскільки у п.п. 9.10 "б", 9.11 "б" Правил дорожнього руху України, порушення яких інкріміновано ОСОБА_1, йдеться про вимушену зупинку в місцях з обмеженою оглядовістю дороги хоча б в одному напрямку менше 100 м. Чи існували такі обставини по даній справі не з'ясовано.

Згідно зі ст.327 КПК України (1001-05) обвинувальний вирок не може грунтуватися на припущеннях і постановляється лише за умови, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена.

Оскільки в порушення вимог ст.22 КПК України (1001-05) органом досудового слідства не було вжито всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, а судами першої і апеляційної інстанції ці недоліки не виправлено, судові рішення у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону на підставі ст.ст. 370, 398 КПК України (1001-05) підлягають скасуванню, а справа направленню на нове розслідування для усунення вище зазначених недоліків та перевірки інших доводів засудженого щодо порушень закону.

Керуючись ст.394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів,-

у х в а л и л а :

касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Боровського районного суду Харківської області від 20 листопада 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 18 січня 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити прокурору Боровського району Харківської області на нове розслідування.