Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В. І.,

суддів: Лагнюка М. М., Суржка А. В.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Любашівського районного суду Одеської області від 07 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 27 жовтня 2016 року щодо останнього,

Зазначеним вироком:

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, такого, що не має судимості,

засудженого за ч.2 ст. 121 КК України до 7 років 1 місяці позбавлення волі.

Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів у проваджені.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він 12 вересня 2015 року близько 01 год. 00 хв., після спільного розпиття спиртних напоїв в с. Копійкове, Ширяївського району, Одеської області, з мешканцем цього ж села потерпілим ОСОБА_3, повертався з останнім додому, де на вул. 8 березня в с. Копійкове, Ширяївського району, Одеської області, навпроти будинку № 11, між ними виникла раптова сварка, яка переросла у бійку, під час якої ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до ОСОБА_3, умисно, з метою нанесення тілесних ушкоджень останньому, дістав з кишені своїх брюк викидний ніж, яким умисно наніс ОСОБА_3 13 ножових поранень, в тому числі у життєво важливі органи людини, а саме, спричинив йому тілесні ушкодження, у вигляді множинних колото-різаних ран, після чого з місця пригоди зник та знаряддя злочину викинув.

ІНФОРМАЦІЯ_2. о 16 год. 05 хв. ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень помер у Фрунзівській центральній районній лікарні.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 27 жовтня 2016 року апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_2 залишено без задоволення, а вирок Любашівського районного суду Одеської області від 07 червня 2016 року - без змін.

Зі змісту касаційної скарги захисника ОСОБА_1 вбачається, що він не оспорює правильність кваліфікації дій та доведеність вини засудженого ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 121 КК України, просить судові рішення щодо нього змінити у зв'язку невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості та призначити останньому покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Як на підстави для прийняття такого рішення вказує, що суд при призначенні покарання ОСОБА_2 не врахував кількох обставин, що пом'якшують покарання, а саме: стан здоров'я, активне сприяння розкриттю злочину, щире каяття у скоєному, наявність на утриманні малолітньої дитини, позитивну характеристику за місцем проживання та те, що вчинив злочин будучи неповнолітнім.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши дотримання захисником порядку, строків касаційного оскарження та відповідність касаційної скарги вимогам закону, доводи касаційної скарги та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з наступного.

Так, суд касаційної інстанції, згідно п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Як вбачається з касаційної скарги захисника, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, за обставин, зазначених у вироку, та кваліфікація його дій не оспорюються.

Що стосується доводів ОСОБА_1 щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості то вониє не обґрунтованими.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи його ОСОБА_2 суд першої інстанції, як вбачається з вироку, враховував характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, дані про його особу та призначив за ч. 2 ст. 121 КК України покарання у виді позбавлення волі майже в мінімальному розмірі передбаченого санкцією вказаної статті. Обставинами, що пом'якшують покарання суд визнав, щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину, дача правдивих показів, вчинення ним злочину у неповнолітньому віці. Обставинами, що обтяжують покарання судом визнано вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

На думку колегії суддів, призначене ОСОБА_2 районним судом покарання, яке залишено без змін судом апеляційної інстанції, навіть з урахуванням усіх обставин, які на думку захисника пом'якшують призначене засудженому покарання, є достатнім і необхідним для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Таке покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65, 66, 67 КК України, і підстав для його пом'якшення із застосуванням ст. 69 КК України, як про це просить захисник у своїй скарзі, колегія суддів не вбачає.

В той же час, як вбачається зі змісту ухвали апеляційного суду, наведені у апеляційній скарзі засудженого доводи, належним чином перевірені апеляційним судом і на них надано обґрунтовані відповіді. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України і касаційний суд погоджується з наведеними в ній висновками щодо неможливості пом'якшення покарання.

Касаційна скарга не містить мотивованих доводів щодо неправильного застосування судами закону України про кримінальну відповідальність та про істотні порушення кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити їм ухвалити законні та обґрунтовані судові рішення.

З урахуванням вищенаведеного, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 та вважає, що у відкритті провадження слід відмовити на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Любашівського районного суду Одеської області від 07 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 27 жовтня 2016 року щодо останнього.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.