2а-0870/8132/11 Про скасування податкового повідомлення-рішення, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток - 18.01.2016 Прийняття

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.01.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2012, адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.09.2011 № 0009641501.

ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя Запорізької області ДПС подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю. Вважає, що суди порушили норми матеріального права. Вимоги касаційної скарги податкова інспекція обґрунтовує нормами матеріального права і обставинами, з яких податкова інспекція виходила при складанні оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 21.09.2011 № 0009641501 грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 5996 грн. за основним платежем та в сумі 1499 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями слугували висновки позапланової документальної перевірки за період з 01.01.2009 по 31.12.2009, викладені в акті від 01.09.2011 № 3805/23-08/35842515, про порушення вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 № 283/97-ВР. Порушення позивачем цих вимог закону полягало у безпідставному віднесенні до складу валових витрат витрати в сумі 23985,00 грн., понесені у зв'язку з придбанням у ТОВ ТЦ "Октавія" послуг суборенди торгової площі в ТЦ "Україна" за договором від 28.01.2009 № 518.

Така позиція обґрунтована податковим органом тим, що валові витрати підтверджені первинними документами, виписаними ТОВ ТЦ "Октавія", що є підприємством з ознаками фіктивності. УПМ ДПА України у Запорізькій області від засновника і директора підприємства Чумаченко С.І. отримано пояснення про те, що ТОВ ТЦ "Октавія" вона зареєструвала за грошову винагороду та не здійснювала фінансово-господарської діяльності, а також не уповноважувала на це іншу особу. Підприємство ТОВ "ТЦ "Октавія" відсутнє за юридичною адресою. На час проведення його перевірки (акт від 28.05.2010 № 81/23-1/36193327) до перевірки не надано первинних документів ТОВ "ТЦ "Октавія" у підтвердження формування ним податкового кредиту за операціями з його контрагентами. У ТОВ ТЦ "Октавія" відсутні умови для здійснення господарських операцій (основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, вимірювальна техніка, складські приміщення, транспортні засоби).

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на прибуток валових витрат слід застосовувати положення ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР.

За умови реального здійснення платником податків (покупцем) господарських операцій з придбання товарів (послуг), які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні валових витрат, підстави для позбавлення його права на зазначені витрати відсутні.

Висновки про нереальне вчинення господарських операцій з придбання платником податку товарів (послуг) мають підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами. Податковий орган під час перевірки має досліджувати первинні документи та інші докази з метою встановлення реального руху активів.

Допущені постачальником чи його контрагентами порушення певних вимог податкового законодавства можуть потягнути відповідну відповідальність щодо них та не впливають на право покупця на віднесення до складу валових витрат сплачених витрат.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також допустимих доказах.

Податковий орган в акті перевірки та судам попередніх інстанцій не наводив доводів та не надав доказів щодо вищенаведеного. Зокрема, обставина про те, що позивач знав про реєстрацію ТОВ ТЦ "Октавія" його засновником і директором за винагороду та непричетність цієї особи до господарської діяльності підприємства не доведена.

Єдиним передбаченим законом (ч. 1 ст. 551 Господарського кодексу України") наслідком фіктивності суб'єкта господарювання є припинення юридичної особи та визнання недійсними її установчих документів. Питання про недійсність інших юридичних дій, учинених таким суб'єктом господарювання, в законі не ставиться. Так само законом не передбачено, що діяльність суб'єкта господарювання з ознаками фіктивності, не породжує будь-яких наслідків його діяльності, а всі вчинені від імені такого суб'єкта юридичні дії - є нікчемними.

Відповідно до вимог ч. 4. ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Відповідно до ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 № 755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

До Єдиного державного реєстру вносяться відомості щодо наявності юридичної особи та керівників і ці дані використовуються третіми особами як достовірні.

Платник податків (покупець товарів) не має обов'язку, повноважень та можливості здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, вимог законодавства щодо створення підприємства, ведення його господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати за вчинені підприємством (продавцем) або його посадовими особами порушення.

У справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 наголошував на індивідуальній юридичній відповідальності за податкові правопорушення.

Судами попередніх інстанцій належно досліджено питання щодо фактичного вчинення позивачем господарських операцій з отримання від ТОВ ТЦ "Октавія" послуг суборенди торгової площі в ТЦ "Україна" у межах господарської діяльності, в результаті чого встановлено, що такі операції мали реальний характер, здійснені з метою використання в господарській діяльності, підтверджені первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Зокрема, судами досліджено умови договору суборенди нежитлового приміщення між позивачем та ТОВ ТЦ "Октавія", досліджено договір оренди між ВАТ "ТВЦ "Україна" від 17.11.2008 № 141-08 та ТОВ ТЦ "Октавія", досліджено первинні документи: акти прийому-передачі нежилого приміщення, акти здачі-приймання наданих послуг, рахунки-фактури, платіжні доручення, податкові накладні.

Вказані первинні документи оцінені судами як такі, що відповідають дійсності та складені з дотриманням вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.1999 № 996-XIV, є належними і достатніми доказами.

Судами попередніх інстанцій досліджено посилання відповідача на протоколи допитів у кримінальній справі, порушеній за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), в результаті чого встановлено, що в протоколах допиту свідка не йдеться про взаємовідносини між ТОВ "ТЦ "Окатвія" та ТОВ "Будпромметал-Груп". Рішення у справі не прийнято.

Суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права та надали правову оцінку встановленим обставинам. Підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18.01.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2012 - без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.