5-2953км07 Про вбивство, вчинене через необережність - Текст документа

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 13 вересня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_4 на судові рішення щодо ОСОБА_3

Вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 липня 2006 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Київської області від 4 жовтня 2006 року,

IНФОРМАЦIЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 119 КК України (2341-14) на три роки шість місяців обмеження волі, а на підставі п. "б" ст. 1 Закону України "Про амністію" (2591-15) від 31 травня 2005 року його звільнено від покарання.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_4 17 515 гривень 96 копійок на відшкодування шкоди.

ОСОБА_3 визнано винним у тому, що він, за обставин, викладених у вироку, 22 травня 2004 року, приблизно о 19-й годині, перебуваючи на подвір'ї своєї тещі - ОСОБА_5, умисно завдав удару в обличчя ОСОБА_6, від чого той впав на спину, вдарившись об бетонний стовп, а потім, піднявшись, не втримався на ногах та впав обличчям на бетонну плиту. Від ударів об бетонні стовп та плиту ОСОБА_6 отримав закриту черепно-мозкову травму, від якої IНФОРМАЦIЯ_2 помер.

У касаційній скарзі потерпіла посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність і неповноту досудового та судового слідства, допущені судом істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону. Просить судові рішення щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу - направити на нове розслідування.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України; пояснення представника потерпілої - адвоката ОСОБА_2, який підтримав касаційну скаргу в повному обсязі; засудженого та його захисника - адвоката ОСОБА_1, які просили залишити касаційну скаргу потерпілої без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_3 - без зміни; міркування прокурора, який вважав за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, скасувати судові рішення місцевого та апеляційного судів, а справу - направити на новий судовий розгляд; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як видно з матеріалів справи, органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачувався у тому, що він під час сварки з ОСОБА_6 з метою заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень умисно вдарив його кулаком правої руки в голову, від чого той упав, ударившись об тверду поверхню. Від отриманих тілесних ушкоджень IНФОРМАЦIЯ_2 ОСОБА_6 помер.

Органи досудового слідства кваліфікували дії ОСОБА_3 за ч.2 ст. 121 КК України (2341-14) як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч.1 ст. 119 КК України (2341-14) , оскільки, на думку суду, засуджений, не передбачаючи можливості настання смерті потерпілого, умисно завдав ОСОБА_6 удар кулаком у голову, від якого той упав на спину, вдарившись об бетонний стовп, після цього піднявся, але не втримався на ногах і впав обличчям на бетонну плиту, що лежала біля веранди будинку.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції поверхово дослідив докази, що мають суттєве значення для з'ясування змісту та спрямованості умислу засудженого ОСОБА_3 та правильної правової оцінки його дій.

Так, з матеріалів справи видно, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 протягом тривалого часу перебували між собою у неприязних стосунках. ОСОБА_6 неодноразово звертався до правоохоронних органів із заявами про притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності (т.1, а.с. 102-133), проте цим доказам, які можуть свідчити про спрямованість умислу засудженого, суд у вироку оцінки не дав.

Крім того, у своїх перших поясненнях, відібраних дільничним інспектором ОСОБА_7 через день після події, тобто ще тоді, коли ОСОБА_6 був живий, ОСОБА_3 стверджував, що вдарив потерпілого, від чого той упав, а потім виштовхав його з двору. Ні про бетонний стовпчик, ні про бетонну плиту у своїх поясненнях він не згадував (т.1 а.с. 20).

Проте суд не з'ясував причини суперечностей, які містяться в цих поясненнях і показаннях, які ОСОБА_3, його дружина ОСОБА_8 та теща ОСОБА_5 почали давати після смерті ОСОБА_6, тобто після IНФОРМАЦIЯ_2, адже лише після смерті потерпілого засуджений та вказані свідки почали твердити про бетонний стовпчик та бетонну плиту, об які вдарявся ОСОБА_6

Відповідно до вимог ст. 334 КПК України (1001-05) , у випадку, коли у справі призначалась додаткова або повторна експертиза і у висновках експертів містяться різні висновки з тих самих питань, суд у вироку має навести оцінку щодо кожного висновку в сукупності з іншими доказами у справі і навести мотиви, з яких він погодився з одним висновком і відкинув інші.

Як видно з висновків проведених у справі судово-медичних експертиз трупа ОСОБА_6, у них містяться різні висновки з тих самих питань

Так, згідно з висновком експерта № 102 від 22 червня 2004 року не виключається, що черепно-мозкова травма у потерпілого могла утворитися при його падінні з вертикального положення тіла (з висоти власного росту) і співударяння об бетонний стовпчик (т.1 а.с. 72-76).

У той же час, згідно з висновком додаткової експертизи трупа № 50/102 від 9 листопада 2004 року закрита черепно-мозкова травма утворилася від дії тупого предмета, не виключено - при падінні з вертикального положення тіла (з висоти власного росту) з попереднім прискоренням (удар кулаком в область обличчя) і співударяння з тупим предметом тім'яно-потиличною областю голови. Утворення цієї травми від співударяння об бетонний стовпчик є малоймовірним. Вірогідніше всього ця травма утворилася від дії тупого предмету з переважно плоскою поверхнею контакту ( поверхня підлоги, твердий грунт тощо)( поверхня підлоги, твердий грунт тощо) (т.1 а.с. 162-163).

Відповідно до даних висновку комісійної судово-медичної експертизи трупа від № 9/К від 6 березня 2006 року черепно-мозкова травма із забоєм головного мозку і правобічною субдуральною гематомою у ОСОБА_6 могла утворитися від двох ударів головою об тупі предмети: перший раз при падінні назад після удару в обличчя і контактуванні тім'яно-потиличною областю голови з бетонним стовпчиком біля хвіртки, і другий раз - при падінні вперед з положення стоячи і контактуванні лівою надбрівною ділянкою з лежачою на землі бетонною плитою (бордюрним каменем) ( т.2 а.с. 75-84).

Суд першої інстанції, на порушення вимог ст. 334 КПК України (1001-05) , цих висновків експертиз не проаналізував та не навів у вироку оцінки щодо кожного з них в сукупності з іншими доказами у справі.

Апеляційний суд, розглядаючи справу щодо ОСОБА_3 за апеляціями прокурора та представника потерпілої ОСОБА_4, на вказані недоліки уваги не звернув та залишив вирок суду першої інстанції без зміни.

За таких обставин постановлені в справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно дати оцінку всі доказам у справі, належним чином з'ясувати зміст та спрямованість умислу ОСОБА_3 та дати правильну юридичну оцінку його діям.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, - ухвалила:

касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_4 задовольнити частково.

Скасувати вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 липня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 4 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_3, а справу направити на новий судовий розгляд.