Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого

Міщенка С.М.,

суддів

Коротких О.А. і Школярова В.Ф.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 11 вересня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1. на судові рішення щодо нього,

встановила:

вказаним вироком

ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1, такого, що не має судимості відповідно до ст.89 КК України (2341-14) ,

засуджено за ч.2 ст. 121 КК України (2341-14) на 9 років позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 22 лютого 2006 року зазначений вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1. визнано винним у тому, що він 30 травня 2005 року приблизно о 15 год. під час уживання спиртних напоїв з ОСОБА_2. у чагарнику поблизу закинутого домогосподарства, розташованого по АДРЕСА_1, в ході сварки, навмисно завдав ОСОБА_2. не менше двадцяти ударів руками і ногами в різні частини тіла, спричинивши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких настала його смерть.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1. посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення кримінально-процесуального закону та однобічність і неповноту досудового й судового слідства, внаслідок чого його засуджено необгрунтовано. Зазначає, що він не вчиняв цього злочину, а первинні показання на досудовому слідстві, в яких він визнав свою винуватість, не відповідають дійсності, оскільки отримані із застосуванням незаконних методів ведення слідства. За змістом скарги просить скасувати судові рішення щодо нього. а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає на таких підставах.

За змістом касаційної скарги засуджений ОСОБА_1. оспорює фактичні обставини справи і посилається на однобічність і неповноту судового слідства. Відповідно до вимог ч.1 ст.398 КПК України (1001-05) фактичні обставини справи, які були предметом перевірки та оцінки суддів першої та апеляційної інстанцій, перегляду в касаційному порядку не підлягають. Тому колегія суддів при розгляді справи за касаційною скаргою на вирок місцевого суду і ухвалу апеляційного суду, постановлену щодо цього вироку, виходить із фактичних обставин, установлених рішеннями цих судів.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1. в умисному спричиненні тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2. від який настала його смерть, підтверджується дослідженими судом доказами, зокрема, його показаннями на досудовому слідстві, в яких він змістовно і докладно розповідав про обставини побиття ним ОСОБА_1., показаннями свідка ОСОБА_3., який був очевидцем конфлікту та спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, даними, що містяться в протоколах огляду, відтворення обстановки та обставин події, в ході якого засуджений у присутності понятих показав і на місці розповів про обставини спричинення ним тілесних ушкоджень ОСОБА_1., висновку судово-медичної експертизи про характер та локалізацію спричинених потерпілому тілесних ушкоджень, іншими доказами.

Уся сукупність зібраних по справі доказів була ретельно проаналізована судом, що дало можливості дійти обгрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_1. у вчиненні злочину. Тому викладені у скаргах доводи про незаконність засудження ОСОБА_1. колегія суддів вважає безпідставними.

Посилання у касаційній скарзі на те, що його показання під час досудового слідства, в яких він визнав себе винним, його змусили давати працівники міліції через застосування незаконних методів дізнання і слідства, є аналогічними за їх змістом твердженням ОСОБА_1. у судовому засіданні, ретельно перевірялися в суді, але не підтвердилися і були визнані безпідставними.

Під час вивчення матеріалів справи також не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що стосовно ОСОБА_1. застосовувались незаконні методи слідства чи дізнання.

Не грунтуються на матеріалах справи і посилання засудженого у скарзі на те, що явку з повинною та визнавальні показання на досудовому слідстві він давав через те, що не усвідомлював свої дії внаслідок захворювання.

З огляду на матеріали справи вказані обставини перевірялися у судах обох інстанцій і не знайшли свого підтвердження.

За висновками психолого-психіатричної експертизи ОСОБА_1. на момент часу скоєння інкримінованого йому діяння міг правильно усвідомлювати свої дії і в повній мірі керувати ними. Під час співбесіди з комісією експертів засуджений висловлював наміри заперечувати в суді свою причетність до заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2. ( а.с. 102-106)

Враховуючи конкретні обставини справи, а саме кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень спричинених ОСОБА_2., причини припинення засудженим злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки, суд дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1. заподіяв умисне тяжке тілесне ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого.

Дії ОСОБА_1. за ч.2 ст. 121 КК України (2341-14) кваліфіковано правильно.

При призначенні йому покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України (2341-14) врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують покарання. Це покарання є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, у справі не виявлено.

Підстав для призначення справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням учасників процесу немає.

Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст.394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1.