Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

головуючого

Міщенка С.М.,

суддів

Коротких О.А., Школярова В.Ф.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 вересня 2007 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5 на судові рішення щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

в с т а н о в и л а :

вироком Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 29 січня 2007 року засуджено

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

раніше судимого 15 березня 2006 року

за ч. 1 ст. 122 КК України (2341-14) на один рік

позбавлення волі,

звільненого від відбування покарання

на підставі ст. 75 КК України (2341-14) ,

за ч. 2 ст. 187 КК України (2341-14) на сім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 71 КК України (2341-14) , за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком від 15 березня 2006 року і остаточно визначено ОСОБА_1 покарання сім років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

ОСОБА_2,

IНФОРМАЦIЯ_2,

не судимого,

за ч. 2 ст. 187 КК України (2341-14) на сім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Ухвалою апеляційного суду АР Крим від 27 березня 2007 року вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без зміни.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у тому, що вони 15 липня 2006 року близько 23 год. 30 хв., перебуваючи в провулку між буд. № 18 та № 20 на перехресті вул. Єфремова та пров. Підгорного міста Сімферополя АР Крим, за попередньою змовою між собою, із застосуванням насильства, яке було небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинили напад на ОСОБА_4 заподіявши йому легкі тілесні ушкодження та заволоділи його майном на загальну суму 743 грн. 70 коп.

Після цього ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебуваючи біля буд. № 18 по вул. Єфремова в м. Сімферополі АР Крим, за попередньою змовою між собою, із застосуванням насильства, яке було небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинили напад на ОСОБА_3 заподіявши йому легкі тілесні ушкодження та заволоділи його майном на загальну суму 682 грн. 02 коп.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 та засуджений ОСОБА_1 вказують на те, що судом не вірно кваліфіковані дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 187 КК України (2341-14) , оскільки жодних дій направлених на вчинення розбійного нападу у засуджених не було, а висновок суду грунтується на суперечливих показаннях потерпілих, які його обмовляють. Посилаються на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Просять судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на нове розслідування.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 також вказує про свою непричетність до вчинення інкримінованого йому злочину. Просить судові рішення щодо нього змінити та пом'якшити призначене йому покарання.

У касаційній скарзі потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вказують, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 злочин щодо них не вчиняли, посилаються на однобічність і неповноту досудового слідства та судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотні порушення кримінально-процесуального закону. Просять судові рішення щодо засуджених скасувати, а справу направити на додаткове розслідування.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають з таких підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні розбійного нападу на потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 грунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом, і є обгрунтованим. Цей висновок, зокрема, грунтується на показаннях засуджених під час досудового слідства, які досліджувалися в судовому засіданні, з яких убачається, що вони детально розповідали про обставини вчинення ними розбійного нападу на потерпілих, показаннями потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на досудовому слідстві, які були досліджені у судовому засіданні, згідно з якими вони підтверджували, що засуджені вчинили на них розбійний напад та заволоділи їхнім майном, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9. Ці показання також узгоджуються з даними протоколів огляду місця події, пред'явленням особи для впізнання, яке було проведене з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, згідно з яким потерпілий ОСОБА_4 впізнав ОСОБА_2 та ОСОБА_1, як осіб які вчинили на нього напад, огляду речових доказів - викрадених мобільних телефонів, відтворення обстановки та обставин події за участю засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_3, висновків судово-медичних експертиз щодо заподіяння тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_3.

Таким чином, дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 правильно кваліфіковані судом за ч. 2 ст. 187 КК України (2341-14) .

У процесі досудового слідства та при розгляді справи в суді були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, тому колегія суддів вважає, що доводи касаційних скарг засуджених та потерпілих про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність та неповноту досудового слідства і судового розгляду, а також непричетність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до вчинення розбійного нападу щодо потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3, є безпідставними.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дотримався вимог ст. 377 КПК України (1001-05) , належним чином проаналізував і співставив з наявними в справі матеріалами всі доводи апеляцій, поданих на вирок місцевого суду. На кожний з цих доводів дав вичерпну відповідь.

Покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України (2341-14) , підстав для його пом'якшення, про що йдеться у скарзі засудженого ОСОБА_2, колегія суддів не вбачає.

Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обгрунтований та справедливий вирок, при перевірці судових рішень щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в касаційному порядку не виявлено.

Оскільки передбачені ч.1 ст. 398 КПК України (1001-05) підстави для скасування або зміни судових рішень щодо засуджених відсутні, колегія суддів не вбачає підстав для призначення справи до розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України (1001-05) .

Керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Відмовити в задоволенні касаційних скарг захисника ОСОБА_5, потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_3, а також ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які засуджені вироком Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 29 січня 2007 року.