Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі суддів:

Мороза М. А., Вільгушинського М. Й., Слинька С.С.,

розглянувши у судовому засіданні 26 грудня 2016 року у м. Києві касаційну скаргу засудженої ОСОБА_4 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 23 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року,

Цим вироком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку та мешканку АДРЕСА_1, судиму 10 вересня 2014 року за ч. 1 ст. 309 КК України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки зі звільненням на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, засуджено за ч. 1 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, а на підставіст. 70 КК за сукупністю злочинів до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком Ірпінського міського суду Київської області від 10 вересня 2014 року та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року вирок змінено, виключено застосування при призначенні покарання ст. 71 КК. Постановлено вважати ОСОБА_4 засудженою за ч. 1 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, а на підставіст. 70 КК за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

ОСОБА_4 визнано винуватою у тому, що вона 13 серпня 2015 року у м. Києві відкрито заволоділа золотим ланцюжком, який ривком зірвала з шиї потерпілої ОСОБА_5, вартістю 1 900 грн.

20 серпня 2015 року у м. Києві ОСОБА_4 повторно відкрито заволоділа золотим ланцюжком, що належав ОСОБА_6, вартістю 18 000 грн.

25 серпня 2015 року у м. Києві ОСОБА_4 повторно відкрито заволоділа золотим ланцюжком із золотим кулоном, що належали ОСОБА_7, вартістю 17 000 грн.

29 серпня 2015 року у м. Києві ОСОБА_4 повторно відкрито заволоділа золотим ланцюжком із золотим кулоном, що належали ОСОБА_8, вартістю 16 000 грн.

Крім того, 02 вересня 2015 року у м. Києві ОСОБА_4повторно відкрито заволоділа золотим ланцюжком, що належав ОСОБА_9, вартістю 5 000 грн.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_4 посилається на суворість призначеного покарання. Стверджує, що судом не в повній мірі враховано пом'якшуючі її вину обставини, які, на її думку, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, наявність на утриманні малолітньої дитини та батька пенсійного віку, вчинення злочину внаслідок тяжкого матеріального становища. Просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, або змінити судові рішення та пом'якшити покарання.

Перевіривши доводи касаційної скарги та долучені копії судових рішень, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для її задоволення та вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 та правильність кваліфікації її дій у касаційній скарзі не оскаржуються.

Як убачається із копій судових рішень, при призначенні покарання ОСОБА_4 суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про її особу та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, у тому числі ті, на які посилається у скарзі засуджена. Так, пом'якшуючою обставиною суд визнав щире каяття, обтяжуючою обставиною- рецидив злочину. Також суд узяв до уваги те, що вона характеризується посередньо, на обліку у нарколога і психіатра не перебуває, не працює, має на утриманні малолітню дитину.

Розглядаючи доводи, викладені в апеляційних скаргах засудженої та її захисника, які аналогічні доводам касаційної скарги, апеляційний суд належним чином перевірив та спростував їх. Разом із тим, апеляційний суд виключив з вироку призначення покарання на підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків, оскільки встановив, що невідбуте покарання за вироком Ірпінського міського суду Київської області від 10 вересня 2014 року вже враховано при призначенні покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 24 грудня 2015 року щодо ОСОБА_4

На думку колегії суддів, обставин, які відповідно до вимог ст. 69 КК істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, не вбачається.

Виходячи із конкретних обставин кримінального провадження, кількості епізодів злочинної діяльності, обране ОСОБА_4 покарання є обґрунтованим, необхідним і достатнім для виправлення засудженої та попередження нових злочинів.

Аналіз копій судових рішень не дає підстав вважати, що призначене засудженій покарання не відповідає тяжкості злочину, її особі та є явно несправедливим, з урахуванням положень ст. 414 КПК.

Отже, з касаційної скарги, наданих копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК,

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_4 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 23 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.