Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Селівона О.Ф.,

суддів

Шевченко Т.В., Жука В.Г.

за участю прокурора

Матюшевої О.В.

потерпілої

ОСОБА_1

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 5 вересня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь при розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_2

Вироком Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 28 березня 2006 року ОСОБА_2,

IНФОРМАЦIЯ_1, раніше судимого

вироком Новоазовського районного суду Донецької області від 27.08.203 року за ч.2 ст.189 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України (2341-14) звільненого від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком 2 роки

засуджено за ч.2 ст.286 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України (2341-14) за сукупністю вироків остаточно ОСОБА_2 призначено 5 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути:

- з ОСОБА_2 60,08 грн. судових витрат, на користь ОСОБА_1 50000 грн. на відшкодування моральної шкоди і 1700 грн. на відшкодування витрат на отримання юридичної допомоги;

- з цивільного відповідача ОСОБА_3 16691 грн. на користь потерпілої ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 13 липня 2006 року (rs182024) вирок Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 26 вересня 2005 року щодо ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову про стягнення з засудженого ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 50000 грн. та про стягнення з цивільного відповідача ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди в сумі 16691 грн. скасовано та направлено на розгляд в порядку цивільного судочинства в той же суд в іншому складі.

ОСОБА_2 на підставі ст.1 п."е" Закону України "Про амністію" (2591-15) від 31 травня 2005 року від покарання, призначеного вироком Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 28 березня 2006 року, звільнено.

В решті вирок залишено без зміни.

ОСОБА_2 засуджений за те, що 5 січня 2005 року близько 00 год. 45 хв., не маючи посвідчення про право керування транспортними засобами та необхідних реєстраційних документів на його ім'я і на право керування автомобілем ВАЗ-2108 д.н.НОМЕР_1, керуючи цим автомобілем рухався по вул.Таганрогській у м.Маріуполі зі швидкістю 100 км/год., тобто зі значним перевищенням встановленої швидкості руху, всупереч вимогам п.п.2.1 "а", "б"; 12.1; 12.4; 12.9 "б" Правил дорожнього руху України, в районі перетинання з вул.Вороніхіна не впорався з керуванням автомобіля і виїхав на ліве узбіччя, вчинивши наїзд на залізобетонну опору, в результаті чого пасажиру ОСОБА_4 була спричинена тупа травма черева з розривами правої долі печінки, ускладненої гострим малокрів'ям внутрішніх органів, від якої настала смерть потерпілої.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_2 у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону та направити справу на новий апеляційний розгляд в іншому складі суду. Вказує на безпідставне звільнення засудженого ОСОБА_2 згідно з актом про амністію, оскільки засуджений не визнаний інвалідом з 26.06.2006 року. Вважає, що апеляційний суд, перевіряючи вирок, вийшов за межі апеляції, та всупереч вимогам ст.377 КПК України (1001-05) послався на вирок Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 26 вересня 2005 року, який не був предметом перевірки.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка підтримала касаційне подання, потерпілу ОСОБА_1, яка просила задовольнити касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню, ухвала апеляційного суду скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд.

Як вбачається з ухвали апеляційного суду ОСОБА_2 звільнено від покарання на підставі п."е" ст.1 Закону України "Про амністію" (2591-15) від 31 травня 2005 року, у зв'язку з тим, що він є інвалідом другої групи.

Разом з тим, за змістом названого Закону України "Про амністію" (2591-15) , обставини, які є підставою для його застосування, мають існувати на день набрання чинності цим законом, тобто на 23.06.2005 року.

Тому акт огляду МСЕК про встановлення ОСОБА_2 інвалідності від 26.06.2006 року не міг бути підставою для звільнення його від покарання.

Крім того, як убачається з документів, долучених до касаційного подання, в подальшому цей акт МСЕК було визнано недійсним.

Також, в резолютивній частині ухвали апеляційний суд послався на вирок Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 26 вересня 2005 року, який не був предметом перевірки, чим були порушені вимоги ст.377 КПК України (1001-05) .

Таким чином, при розгляді справи судом апеляційної інстанції було неправильно застосовано Закон України "Про амністію" (2591-15) та істотно порушено вимоги кримінально-процесуального закону, що згідно зі ст.370 КК України (2341-14) є підставою для скасування ухвали суду і направлення справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст.394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

касаційне подання прокурора задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 13 липня 2006 року (rs182024) щодо ОСОБА_2 скасувати. Справу направити на новий апеляційний розгляд у той же апеляційний суд в іншому складі суддів.