Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Слинька С. С., суддів Лагнюка М. М., Суржка А. В., при секретарі за участю прокурора Бражнику М. В., Цигана Ю. В., розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене

до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040630001135,

за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від

24 травня 2016 року щодо

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки та жительки

АДРЕСА_1, такої, яка судимостей не мала.

За зазначеним вироком, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, ОСОБА_7 засуджено за ст. 118 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватою в тому, що вона

05 червня 2015 року приблизно о 20.30 год. за місцем свого проживання на АДРЕСА_2 під час обопільної сварки, яка переросла в бійку, зі співмешканцем своєї матері - ОСОБА_8, перебуваючи у стані необхідної оборони, але перевищуючи її межі, один раз ножем ударила ОСОБА_8 в область розташування серця у грудну клітину. Від отриманого тілесного ушкодження ОСОБА_8 помер на місці події.

У касаційній скарзі захисник просить змінити оскаржувані судові рішення і застосувати до винної положення ст. 75 КК України, стверджуючи, що виправлення та перевиховання ОСОБА_7 можливе

без відбування покарання.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який заперечив проти задоволення касаційної скарги і просив залишити без зміни оскаржувані судові рішення, перевіривши матеріали кримінального провадження

й обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення скарги відсутні.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому доведеність винуватості у вчиненні інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення та правильність кваліфікації її дій за ст. 118 КК України стороною захисту не оспорюються.

Доводи ж захисника про невідповідність призначеного судом покарання тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі засудженої внаслідок суворості через те, що до винної належить застосувати положення ст. 75 КК України, виявилися безпідставними.

Так, мотивуючи своє рішення щодо виду та міри покарання, яке необхідно призначити ОСОБА_7, суд урахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обставини, які обтяжують і пом'якшують її покарання, а також дані про зазначену особу.

Зокрема, суд взяв до уваги те, що ОСОБА_7 вчинила злочин невеликої тяжкості, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнав щире каяття й визнання своєї вини, а обставиною, що його обтяжує, - вчинення протиправного діяння у стані алкогольного сп'яніння.

Крім того, суд також урахував і позицію потерпілої - матері ОСОБА_8, яка наполягала на призначенні ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі.

З урахуванням сукупності перелічених даних, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретних обставин його вчинення, незворотності наслідків, що настали, а також даних, що характеризують особу засудженої, суд призначив останній покарання в межах санкції статті кримінального закону, інкримінованих їй, а саме у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Покарання зазначеного виду та розміру колегія суддів вважає таким, що відповідає вимогам ст. 65 цього Кодексу, оскільки воно ефективно сприятиме виправленню засудженої і попередить вчинення нею нових кримінальних правопорушень. А з урахуванням конкретних обставин вчинення протиправного діяння, перебування засудженої у стані алкогольного сп'яніння призначений вид та міра покарання без застосування положень ст. 75 КК України є законним та справедливим.

Крім того, аналогічні доводи про незаконність вироку суду першої інстанції в частині призначеного винній покарання та вирішення питання про можливість виправлення й перевиховання ОСОБА_7 її захисник наводила у своїй апеляційній скарзі, їх перевіряв суд апеляційної інстанції та визнав безпідставними. Ухвалу цього суду належним чином мотивовано згідно з вимогами ст. 419 КПК України.

З огляду на наведене підстав вважати покарання, призначене засудженій, несправедливим унаслідок суворості, а також підстав для його пом'якшення чи звільнення від його відбування з випробуванням, як того вимагає сторона захисту, колегія суддів не вбачає - навіть з урахуванням даних, що характеризують особу ОСОБА_7, наведених у касаційній скарзі.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути справу і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення,

у межах касаційного розгляду не було встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2016 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.