5-3380к07 Про вчинення умисного вбивства з корисливих мотивів та за попередньою змовою групою осіб - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 30 серпня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, касаційними скаргами захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 на вирок апеляційного суду Закарпатської області від 4 червня 2007 року (rs800652) .

Цим вироком засуджені:

ОСОБА_2, IНФОРМАЦIЯ_1, уродженець м. Ужгорода Закарпатської області, працював IНФОРМАЦIЯ_2 Ужгородського ТОВ " Комфорт-сервіс", судимості не має

ОСОБА_3, IНФОРМАЦIЯ_3, уродженець м. Ужгорода Закарпатської області, непрацюючий, судимості не має,

кожний за п.п. 6, 12, ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) на 14 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є власністю кожного.

Постановлено стягнути із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_4 солідарно 612 грн. на відшкодування завданої матеріальної шкоди та 150 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також на користь держави судові витрати - з кожного по 422 грн. 88 коп.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнані винними у вчиненні умисного злочину за таких обставин.

У вересні 2006 року ОСОБА_2 розповів своєму знайомому ОСОБА_3, що ОСОБА_5, з яким він напередодні познайомився, має матеріальний достаток і запропонував його вбити, щоб заволодіти коштами, ювелірними виробами та автомобілем останнього, на що ОСОБА_3 погодився.

Після того, як 11 листопада 2006 року ОСОБА_5 домовився із ОСОБА_2 про зустріч біля супермаркету "Делікатес" у м. Ужгороді, останній про місце зустрічі повідомив ОСОБА_3.

У цей же день приблизно о 22 годині засуджені зустрілись в обумовленому місці з ОСОБА_5, який приїхав автомобілем " Пежо - 206", та, здійснюючи свою попередню домовленість про вбивство ОСОБА_5, виманили його за місто в бар "Севан - Трапезна", розташований поряд з окружною дорогою в м. Ужгороді, вул. Слави, 21, де вживали алкогольні напої, після чого запросили ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ввівши його в оману про те, що той проживає поруч.

Відвівши ОСОБА_5 на 150-200 м від окружної дороги на городні ділянки, бажаючи позбавити його життя з метою заволодіння майном, у тому числі й автомобілем, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 напали на нього. При цьому ОСОБА_3 першим ударив ОСОБА_5 кулаком в обличчя, від чого той упав на землю, і засуджені завдали йому удари кулаками і ногами по голові та тулубу. Далі ОСОБА_3, сівши на ОСОБА_5 та встромивши поруч у землю кухонний ніж, який викрав з бару, став руками здавлювати його шию, а ОСОБА_2 сів ОСОБА_5 на груди, притиснув коліньми його руки та, висмикнувши із землі ніж, тричі вдарив ним потерпілого в праву частину шиї, заподіявши проникаючі колото-різані поранення з пошкодженням кровоносних судин та пристінкової плеври, що викликало внутрішню кровотечу та шок.

Внаслідок зазначених дій ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ОСОБА_5 помер на місці, а засуджені, обшукавши вбитого, заволоділи його грошима в сумі 400 грн. та 10000 угорських форинтів, що складає 248 грн. 74 коп., мобільним телефоном "Моторола", золотими ланцюжком, браслетом та каблучкою, автомобілем " Пежо - 206", вартість яких відповідно 735грн., 2797 грн. 60 коп., 2441 грн..60 коп., 843 грн. 50 коп. та 39192 грн.

Суд у мотивувальній частині вироку виключив як зайву кваліфікацію дій засуджених за ч. 4 ст. 187 та ч. 3 ст. 289 КК України (2341-14) .

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, посилаючись на те, що суд безпідставно виключив з обвинувачення засуджених кваліфікацію їх дій за ч. 4 ст. 187 та ч. 3 ст. 289 КК України (2341-14) , просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

За змістом касаційних скарг та доповнень до них:

захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3 вважає, що судом при розгляді справи неналежно оцінені докази, внаслідок чого його висновки про наявність між засудженими попередньої змови на вчинення вбивства ОСОБА_5 з корисливих мотивів суперечить фактичним обставинам справи. Стверджує, що причиною застосування засудженими насильства до ОСОБА_5 була непристойна поведінка останнього, пов'язана з його нетрадиційною сексуальною орієнтацією, і умисел на заволодіння майном потерпілого виник у засуджених лише після його смерті. Захисник також посилається на те, що суд, визначаючи мотив дій засуджених, необгрунтовано прийняв до уваги показання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 під час досудового слідства, оскільки їх зміст однозначно не свідчить про наявність між ними попередньої домовленості про вбивство потерпілого з корисливих мотивів. Крім того, зазначає про порушення органами досудового слідства права ОСОБА_3 на захист. З огляду на викладене просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд;

засуджений ОСОБА_2 вказує, що не мав попередньої змови з ОСОБА_3 про скоєння вбивства ОСОБА_5 з метою заволодіння його майном, до застосування насильства його спонукала непристойна і образлива поведінка ОСОБА_5, внаслідок чого він знаходився у стані сильного душевного хвилювання, заперечує, що завдавав удари ОСОБА_5 ножем. Також стверджує, що наміру заволодіти автомобілем потерпілого не мав, а лише використав його для того, щоб перевезти тіло останнього. Уважаючи, що досудове слідство по справі проведено однобічно й неповно, з порушенням вимог ст. 218 КПК України (1001-05) , а викладені у вироку висновки щодо його винуватості у вчиненні інкримінованих злочинів не відповідають фактичним обставинам справи, просить вирок скасувати, а справу направити на нове розслідування.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора, який підтримав касаційне подання та вважав, що касаційні скарги захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 необхідно задовольнити частково, вивчивши матеріали справи, доводи касаційних подання, скарг та доповнень, колегія суддів уважає, що касаційне подання підлягає задоволенню, а касаційні скарги - частковому задоволенню.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пред'явлено обвинувачення в тому, що вони, вступивши в змову про вбивство з корисливих мотивів ОСОБА_5, із цією метою напали на нього й, застосувавши насильство, небезпечне для життя та здоров'я потерпілого, вчинили його умисне вбивство, після чого заволоділи його майном у великих розмірах та автомобілем. Такі дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з урахуванням зміни прокурором у суді обвинувачення, кваліфіковані за п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України (2341-14) .

Як убачається з мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3, домовившись вбити ОСОБА_5 з метою заволодіння його майном, у тому числі й автомобілем, учинили на останнього напад, у процесі якого завдали потерпілому численні удари руками і ногами в різні частини тіла, заподіявши йому перелом ребра, закриту черепно - мозкову травму, забій речовини головного мозку та інші пошкодження в області голови, шиї та обличчя, після чого ОСОБА_3 здавив його шию руками, що призвело до перелому хрящів гортані та вивиху під'язикової кістки, а ОСОБА_2 завдав ОСОБА_5 три удари ножем в область шиї, заподіявши проникаючі колото-різані поранення з пошкодженням кровоносних судин та пристінкової плеври, що викликало внутрішню кровотечу та шок, після чого заволоділи автомобілем та іншим майном потерпілого.

За висновком судово-медичної експертизи виявлені в ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді колото-різаних порань шиї з пошкодженням кровоносних судин та пристінкової плеври, закритої черепно-мозкової травми відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Таким чином, суд визнав, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 учинили умисне вбивство ОСОБА_5 та заволодіння його автомобілем і іншим майном під час розбійного нападу, поєднаного із насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, тобто скоїли кілька злочинів.

Відповідно до ст. 33 КК України (2341-14) вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за жоден з яких її не було засуджено, визнається сукупністю злочинів. При сукупності злочинів кожен з них підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини КК України (2341-14) .

Визнаючи зайвою кваліфікацію дій засуджених за ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України (2341-14) , суд ці вимоги закону залишив поза увагою.

Крім того, у роз'ясненнях, що містяться в п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 (v0002700-03) від 07.02.2003 р. "Про судову практику в справах проти життя та здоров'я особи", зазначено, що в разі вчинення умисного вбивства під час розбійного нападу, незаконного заволодіння транспортним засобом, дії винної особи кваліфікуються, крім п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) , ще й за ч. 4 ст. 187 та ч. 3 ст. 289 КК України (2341-14) .

При цьому як із закону, так і з даних роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України, не випливає, що зазначені дії винних осіб кваліфікуються за сукупністю злочинів лише за умови коли умисне вбивство не планувалось. Тому такий висновок суду у вироку є помилковим.

Таким чином, доводи прокурора в касаційному поданні про те, що, виключаючи як зайву кваліфікацію дій засуджених за ч. 4 ст. 187 та ч. 3 ст. 289 КК України (2341-14) , суд порушив вимоги закону, є обгрунтованими.

З огляду на викладене вирок суду згідно з ч. 1 п. 2 ст. 398, ст. 371 КПК України (1001-05) підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, при якому належить дослідити всі обставини та докази по справі, дати їм належну оцінку і в разі доведеності вини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих злочинів, правильно кваліфікувати їх дії та призначити покарання відповідно до вимог закону.

Що ж стосується решти доводів, які містяться в касаційних скаргах засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1, вони підлягають ретельній перевірці та оцінці при новому розгляді справи.

Підстав для направлення справи на нове розслідування, як про це просить у касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2, у тому числі й з підстав неналежного виконання органами досудового слідства вимог ст. 218 КПК України (1001-05) , не вбачається, оскільки відповідно з протоколом пред'явлення обвинуваченому матеріалів справи ОСОБА_2 та його захисник 04.04.2007 р. після оголошення їм про закінчення досудового слідства ознайомлені з матеріалами кримінальної справи в повному обсязі (т. 3, а.с. 336).